ПРО НАС
КОНТАКТЫ
FACEBOOK
КАРТА САЙТУ
English EN Polish PL Russian RU Ukrainian UK
ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ

Літературна візитка «Валер’ян Підмогильний – письменник із покоління, що билося під Крутами»

Бібліотека ім. М. Костомарова підготувала до 120-річчя від дня народження Валер’яна Підмогильного літературну візитку, яка знайомить читачів з біографією видатного українського письменника і перекладача.

2 січня виповнюється 120 років від дня народження Валер’яна Петровича Підмогильного — українського письменника і перекладача, одного із найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

Народився Валер’ян Підмогильний 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині. Закінчив реальне училище, а потім ще вчився з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах.

Друкуватись почав з школи під псевдонімом Лорд Лістер.
Джерелом натхнення була французька література. Валер’ян Підмогильний — один з найвизначніших українських перекладачів французької літератури. За своєю стилістичною точністю та мовною віртуозністю його переклади Анатоля Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Гельвеція, Дідро досі вважаються неперевершеними й охоче перевидаються багатьма українськими видавництвами.
Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського, достойно продовжуючи розбудову української словесності. Блискуче знана Валер’яном французька мова додавала його творам поетики — повнокровності фрази: живої, дихаючої, сповненої натхнення і пристрасті. Він зумів зблизити свою творчість із Західною літературою, сприймаючи враження нових літературних течій, доводячи стилістику до найвищих світових зразків свого часу.
Дослідники кажуть, що Валер’ян Підмогильний на чверть століття виперидив творчі пошуки французьких письменників-інтелектуалів, зокрема Сартра.
1921 року письменник одружився з донькою священника Катрею Червінською, актрисою Театру юного глядача. 1922 року Валер’ян разом з дружиною переїхав з Ворзеля до Києва, де оселився в будинку недалеко від Сінного базару.
Разом з Євгеном Плужником у 1926-1927 роках він підготував два видання словника «Фразеологія діловоï мови», працював над сценарієм фільму «Коломба» за романом Проспера Меріме.

У стрімкому вирі нищівних 19-20-х років він закарбував чуттєву картину людського характеру революційної доби. Його творчість сповнена людськості, розгубленості душі в змаганні з машиною смертоносного часу.

Його роман «Місто» одна із знакових книг століття. Розповідь про долю юнака в тенетах великого полісу, по суті живого хижого організму, що висмоктує совість людини. Дослідники відносять роман до такої мистецької течії як екзистенціалізм, тому твір можна порівнювати з найкращими зразками літератури подібного змісту.

Злочин, що робить місто з людиною, нагадує Достоєвського з його живим і зловісно сірим Петербургом і Мопасана з темою морального виродження в «Любому Друзі». Разом із цим — це суто українська драма людини — сільської натури з її темною підсвідомістю, що роз’їдає серцевину особистості.

8 грудня 1934 року Валер’яна Підмогильного було заарештовано зі звинуваченням в «участі у роботі терористичної організації».

Раніше були заарештовані друзі Підмогильного В. Поліщук та Василь Вражливий, а також Григорій Косинка, найближчий побратим зі спілки МАРС (майстерня революційного слова). Після самогубства Миколи Хвильового та М. Скрипника, практично того ж розстрілу без суду, за вироком — вороги, «терористи» в вузьких колах називали Постишева «душителем українського народу».
Закритий суд без свідків і адвокатів позбавив всіх учасників націоналістичної групи волі «терміном на десять років з конфіскацією особистого майна». В соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. Збереглось 25 листів до дружини, в яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання. Особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти» 3 листопада 1937 року до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції, щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер’яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії розстріляні Микола Зеров, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол.

Дружина Підмогильного після розстрілу чоловіка поневірялася по чужиш квартирах і намагалася перевидати його твори, через скрутне матеріальне положення. Син Роман помер через тяжку серцеву хвороб.
Валеріана Підмогильного було реабілітовано 1956 року. На Байковому кладовищі Києва є могила сім’ї Підмогильних .
Підмогильний був організатором, редактором і перекладачем багатотомних видань  Гі де Мопасана (10 томів) О. де Бальзака (15 т.), А.Франса (25 т)
Повна бібліографія видань творів В. Підмогильного упорядкована працівниками Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка.

Дніпропетровський міський телевізійний театр у 2011 році презентував 👉документальний фільм

про відомого українського письменника-дніпропетровця Валер’яна Підмогильного.

BIBLIO-NIVKI

 

Залиште перший коментар

Залиште відгук

Ваш e-mail (не публікується).


*