15 травня 2024 року в Бібліотеці на Дегтярівській відбулася зустріч з поетесою, перекладачкою,
громадською діячкою – Іриною Плюсніною.

Відкрили для себе багато цінної і цікавої інформації про історію пам’ятника, боротьбу за його існування. Повернулися в 1861 рік і окремо зупинились на Пошанувальній ході, що відбулася від церкви Різдва Христового, де відспівували Кобзаря, до місця встановлення пам’ятного знаку «Сонце Правди Шевченківського Слова». За домовиною Тараса Шевченка йшли свідомі патріоти нашої землі – Микола Лисенко й Михайло Драгоманов, Володимир Антонович й Михайло Старицький, Тадей Рильський, Віктор Забіла та багато інших визначних представників цвіту України.
Саме цим, суто київським шляхом, до пам’ятного знаку з «Молитвою Правди до єдиного Бога» і нині йдуть Пошанувальною ходою сучасні небайдужіукраїнці. Бо ж, як стверджує автор пам’ятного знаку Роман Петрук,: «Немає останнього шляху Кобзаря, а є шлях у вічність до безкінечності. І як Сонце ходить понад світом, так і Сонце Правди Шевченкового Слова має піти у всі краї, де живуть українці».
На пам’ятнику викарбуваний останній текст із триптиху «Молитва» Тараса Григоровича, написаний у Санкт-Петербурзі 27 травня 1860 р. Прочитайте його, бо ця молитва, як ніколи потрібна нам сьогодні. Всі написи на пам’ятному знаку відтворені Рутенія. Графіка української мови Василь Чебаник
Злоначинающих спини,
У пута кутії не куй,
в склепи глибокі не муруй.
А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли.
А чистих серцем? Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх соблюди.
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.
Залиште відгук