Хоча лінгвісти під словом «фонтан» і мають на увазі лише струмінь води, для киянина фонтан завжди був невід’ємним атрибутом прикраси площі, сквера або парку. Фонтанами можна довго милуватися, забуваючи про їх утилітарне призначення – регулювання рівня води у водогоні. До сьогодні деякі сквери і площі Києва тішать око старовинними фонтанами, що є не тільки витвором монументального, а й пам’ятником гідротехнічного мистецтва.
Деякі з них мають досить шановану дату народження, деякі – навіть власну назву.
ІВАН, ВИРОДОК І МОРЯК
В центрі міста перший фонтан було встановлено в 1843 році на Царській площі (нинішній Європейській) за проектом архітектора О.Шиле власним коштом губернатора Івана Фундуклея, за що і був названий «Фундуклеївським», або просто «Іваном». Він був першим в системі хрещатицького водогону: громадяни брали воду з нього для своїх потреб, сплачуючи на користь товариства водопостачання копійку за кожні шість відер, або напували худобу – копійка з голови, пити ж з фонтану досхочу можна було безкоштовно.
Другий басейн з фонтаном на Хрещатику, який живився водою, відведеною з джерел хрещатицьких пагорбів, було споруджено на Хрещатицькій площі (тепер Майдан Незалежності) коштом генерал-губернатора Бібікова. 
Фонтан прозвано в народі «Виродком» – гідротехнічна споруда, призначена фонтанувати, або не працювала зовсім, або ж вода в нім лилася ледь помітною цівкою, відповідно струмочку, витікаючому з Козиного болота (щоправда злі на язик мешканці стверджували, буцім-то названо фонтан «на честь» однорукого деспота Бібікова, що теж цілком ймовірно).
Третій (найпотужніший) хрещатицький фонтан «Костянтин» (в народі «Моряк») містився на Бессарабській площі. До моря начебто далеко, то звідки така романтична назва? Кажуть, назвисько виникло тому, що в невеличкому басейні цього фонтану постійно плавали «сліди корабельних аварій»: якесь ганчір’я, старі черевики та інше лахміття. Міській владі така картина не подобалася, і «Моряка» замінили чавунним фонтаном.
Історія зберегла відомості про долю цих фонтанів: «Івана» поруйнували в 1910-му році, щоб звільнити місце для першої трамвайної лінії, «Виродок» пав жертвою пролетарської реконструкції Хрещатика, а «Моряка» замінили капітальним чавунним фонтаном «Лотос», а після війни — новим з червоного полірованого граніту. Пізніше “Лотос” при будівництві підземного переходу на Бессарабській площі перенесли в Піонерський сад (колишній Купецький) на місце знаменитого фонтану “Слон” (струмінь, що бив з хобота кам’яної тварини, досягав 16 метрів). Але там “Лотос” не прижився, і в 1998 році після реконструкції Хрещатика знайшов своє місце при вході в Пасаж.
“Лихоманка фонтану” в Києві почалася на Подолі, тут ще в 1749 році був встановлений перший в Києві фонтан «Феліціан», нині відомий як «Самсон» за проектом архітектора Івана Григоровича-Барського. Вода до його резервуара подавалася дерев’яними трубами – це був перший в Києві водогін. Всього ж на території міста до 1915 року було встановлено 14 фонтанів. Цікава історія пов’язана з шістьма з них, а саме чавунними фонтанами, що дістали назву
ТЕРМЕНІВСЬКІ БЛИЗНЮКИ
На замовлення Київського акціонерного товариства водопостачання їх спорудили за зразковими кресленнями О.Шілле, вони були точними копіями фонтану “Іван” з Царської площі. Один фонтан розміщено у сквері біля Золотих воріт, другий – в Царському, нині Міському саду, третій в парку Маріїнського палацу. Ще три на площах: Софійській (перенесено до скверу на вул. О. Гончара), Караваєвській, нині Л.Толстого (не зберігся) і Миколаївській біля театру Соловцова, нині ім. І. Франка. За формою вони нагадують чашу рослини з литими масками левів. Якщо придивитися уважніше, можна помітити, що маски верхньої чашіі нагадують людські обличчя. А точніше, одне обличчя. І це не випадково.
Фонтани відлиті в 1899–1901 роках заводом, який належав інженеру-підприємцю Олексію Термену. У ливарному цеху заводу працював головним майстром дуже дратівливий і прискіпливий чоловік. Він постійно дошкуляв робітникам, за що отримав прізвисько Фараон. Ливарники довго терпіли нечему, та скористалися його тривалою відсутністю і помстилися витончено й досконало. Вони самотужки внесли корективи до вже виготовлених форм для нової серії фонтанів, які терміново йшли у лиття. Й замість античного маскарона на всіх виробах з’явилася злісна гримаса ненависного Фараона… Коли головний майстер повернувся до Києва, справу було зроблено — фонтани вже були відлиті, встановлені й працювали на повну потужність. Ображений Фараон розшаленів! Бігав по інстанціях, благав заборонити знущання над ним, навіть звертався до суду, проте далі паперової тяганини справа не посунулася.
Відтоді минуло понад сто років. Давно вже ніхто не пам’ятає київського Фараона, але його гримаса, як і раніше, красується на столичних фонтанах, вирізняючи їх серед подібних побратимів в інших містах (достеменно відомо, що такий прикрашає площу в Нижньому Новгороді). Сьогодні фонтани з обличчям Фараона — кияни звуть їх «терменівськими» за прізвищем виробника — визнані пам’ятками архітектури й мистецтва.
ЧОРНЕ МОРЕ
Ще один незвичайний фонтан з’явився наприкінці ХІХ століття в парку Тараса Шевченка (Миколаївському). Він називався Чорне море, бо прудик під ним справді повторював контури Чорного моря. Щоправда, це виглядало дещо двозначно, оскільки імператор Микола І, чиє ім’я на той час носив парк і чий пам’ятник стояв на місці нинішнього пам’ятника Кобзареві, Кримську війну 1853–1856 років… програв.
Ще у 60-х роках басейни, що розміщено на центральній алеї парку прикрашали чудові гіпсові фігури. Чомусь напівоголена натура однієї з них – дівчини, що замріяно розплітала довгу косу – дуже дратувала тогочасну міську владу. Тому, оголосивши «розплідником безсоромності», скульптури поруйнували.
СУЧАСНІ ПРИКРОЩІ: РУЛЕТКА І ГАМАНЕЦЬ
Передостаннім «іменним» фонтаном у Києві був славетний фонтан «Дружба Народів» на Майдані Незалежності. Споруджений у радянські часи, він знаходився там, де нині розташований великий скляний купол підземного торгового центру. Первісно фонтан був прикрашений 15 скульптурами, які символізували 15 республік, що входили до складу СРСР. Невдовзі скульптури, зроблені на низькому художньому рівні, демонтували. І з’ясувалося, що в оголеному вигляді фонтан виразно нагадує рулетку. Київські дотепники негайно і прозвали його «Рулеткою». На міському телеканалі навіть з’явилася однойменна телепрограма, яка знімалася біля цього фонтану. Народна назва і фонтан існували аж до початку ХХІ століття, коли на Майдані Незалежності була розпочата реконструкція, в результаті якої фонтан припинив існування, але передав наслідки своєї назви спадкоємцю, що зветься в народі «Гаманець».
Але ж народні назви не виникають на пустому місті, то ж підгрунтя її таке: за звичаєм щоб повернутися у місто, що сподобалося, потрібно обов’язково кинути монетку у фонтан… Мабуть щось перепадає кожному , але найбільш прибутковий міститься під землею, в торговельному центрі «Глобус», саме під колишньою “Рулеткою”. Щотижня з його чаші виловлюють відро гривень і копійок (святкові «улови» значно більші), іноді «ловиться» і валюта. Свідомі люди кажуть, що вже кілька років раз на місяць адміністрація центру перераховує увесь вилов до дитячої школи-інтернату.
Разом з фонтанами Київ прикрашали різного роду альтанки і ротонди, розташовані в мальовничих усамітнених куточках київських парків. Приїжджі, які хоч раз побували на алеї, що сполучає Володимирську гору з Андріївським спуском, часто цікавляться, хто автор двох романтичних альтанок, встановлених на крутих відрогах Дніпра. Металеві ажури споруд вражають своєю витонченістю і фантазією. І вже не легенда, а бувальщина, підтверджена документально, розповідає про їх історію.
У 1863 році місто відвідав багатий підприємець Василь Кокорев. Прогулюючись алеями Володимирської гори і милуючись панорамою Дніпра, купець подумав, що не завадило б встановити в цьому чудовому місці затишну альтанку для всіх відвідувачів і виділив “батькам міста” тисячу рублів. Про кокоревськіх гроші пригадали лише через 33 роки, коли розглядали черговий бюджет по впорядкуванню вулиць. Виявилось, що капітал мецената в міському банку збільшився за цей час в три з половиною рази! На радощах замовили відомій варшавській фірмі “Гостінській і К” дві альтанки і встановили їх в запропонованій Кокоревим парковій зоні.
Киянам і сьогодні до вподоби літній відпочинок біля гомінких, сиплючих промінням і бризками фонтанів чи в прохолодній тіні альтанок.
Ми дуже вдячні попереднім поколінням за те, що так ревно зберегли для нас ці джерела натхнення і гарного настою.
Аби тільки фонтани справно працювали…
Впорядкувала Урванцева О. (09.2010р.)
Бібліографія:
1. Анисимов, А. Под сенью киевских фонтанов // Киевский телеграфЪ. – 2007. – № 223.
2. Кальницкий, М. Тайна седьмого фонтана [Електронний ресурс].- http://www.livejournal.ru.
3. Цалик, С. Фараон київських фонтанів [Електронний ресурс].- http://www.interesniy.kiev.ua
Залиште відгук