Віртуальна бесіда «Засновник радіотехнічної школи України»       

До 130-річчя  від дня народження Володимира Васильовича Огієвського

/Проєкт Центральної районної бібліотеки ім. Є. Плужника «Творці науки»/

 

«Головним завданням свого    життя

 я вважав, що не треба заважати

людям жити і працювати…”

                                                 Володимир Огієвський

Володимир Васильович Огієвський (1898-1979) – український вчений  в галузі радіотехніки,  доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри теоретичних основ радіотехніки, декан радіотехнічного факультету (1944—1962) НТТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

 

Українські корені вченого. Батько Володимира Васильовича, Василь Дмитрович Огієвський, народився в 1861 р. у м. Кролевець на Сумщині. Середню освіту здобув у Полтавській військовій гімназії, вищу – в С.-Петербурзькому лісовому інституті. В 1888–1892 рр. він був помічником лісничого Одоєвського лісництва Тульської губернії й водночас викладав у місцевій лісовій школі. Саме тоді, а точніше 10 травня 1890 р., в м. Крапивна у нього народився син Володимир. Усе своє життя Василь Дмитрович присвятив лісовій справі, став відомим вченим. У 1912–1918 рр. В.Д. Огієвський був професором Петербурзького лісового інституту. В 1920–1921 рр. – професором кафедри лісівництва Київського політехнічного інституту.

Через відсутність школи в тих місцях, де працював батько, Володя Огієвський отримав початкову освіту вдома. 1903 р. родина переїхала до Києва. Цього ж року хлопець вступив до 4-го класу Київського реального училища. За підсумками навчання був визначений як «перший учень». 1905 р. з училища був відрахований – за участь у страйку, тож 1907-го склав випускні іспити екстерном. Вступив на механічне відділення Київського політехнічного інституту.

На початку Першої світової війни В.Огієвського мобілізували до війська. Був призначений   помічником начальника станції, потім – начальником станції при штабі Головнокомандувача арміями Південно-Західного фронту. Коли в армії посилилися бунтівні настрої, Огієвського обрали членом полкового та дивізійного віськових комітетів і делегатом на Всеросійський з’їзд військових телеграфістів. У січні 1918 р. створилася Рада військового радіотелеграфа, й за місяць Огієвський її очолив.

Наукова та викладацька діяльність. У 1921 р. Володимира Огієвського починає працювати в  Києві на посаді начальника військової радіостанції. У цьому ж році він починає викладати в Київському військовому училищі зв’язку та на електротехнічному факультеті КПІ, де  організовує радіолабораторію, що стала базою для розвитку радіотехнічної спеціальності, а в подальшому – радіотехнічного факультету. При радіолабораторії виникає спочатку маленька майстерня, де студентами монтувалася спеціальна апаратура для радіолабораторії інституту і для різних установ. Тут була побудована короткохвильова установка для магістрального радіозв’язку Південно-Західної залізниці, яка експлуатувалася там кілька років. Враховуючи зростання інтересу студентів і співробітників КПІ до радіосправи, в 1924 р. у стінах радіолабораторії Володимир Васильович організовує радіогурток, а в 1925 р. виходить в ефір перша в СРСР аматорська колективна радіостанція R1KPI (Росія–Перша–Київський політехнічний інститут). Вся її приймально-передавальна апаратура була виготовлена членами гуртка. В. Огієвський сам працював з достатньою швидкістю на ручному ключі і саме йому було довірено провести перший сеанс двостороннього радіозв’язку з позивним “R1KPI”.

 

 

Починаючи з 1926 року клубна станція почала виходити в ефір позивним EU–RA-58.

У радіоклубі дбайливо зберігається QSL з цим раритетним позивним.

 

У 1928–1929 р.р. Володимир Огієвський консультував будівництво радіомовних станцій у Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Києві. У 1929 р. в експериментально-виробничій майстерні лабораторії радіотехніки КПІ під керівництвом В. Огієвського було налагоджено виробництво високовольтних конденсаторів для радіостанцій.

1944 -1962 р. р. професор Огієвський – декан створеного за його ініціативи радіотехнічного факультету КПІ.

Професор В.В.Огієвський виховав декілька поколінь висококваліфікованих спеціалістів – докторів і кандидатів наук, лауреатів Державних премій, керівників заводів, науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро вітчизняної радіоелектронної промисловості. Майже на всіх підприємствах  радіоелектронної промисловості працювали інженери – учні професора В.В. Огієвського.

Творець перших космічних апаратів, Генеральний конструктор космічної техніки СРСР С.П.Корольов, згадуючи свої студентські роки в КПІ, говорив про В.В. Огієвського як про взірець для інженера. У книзі “Королев. Хроника” Ярослав  Голованов пише: “Из всех лабораторных занятий более всего нравился Королеву практикум по электротехнике, который вел Огиевский, старый радиотехник… Это был спокойный властный человек, который никогда не придирался и не старался расположить к себе веселыми шуточками, а упрямо требовал того, что был вправе требовать. Для Королева он олицетворял человека дела. Таким должен быть настоящий инженер”. За всі довгі роки своєї наукової та педагогічної діяльності вчений   заклав високі принципи та традиції працелюбності, принциповості та поваги до людей як на кафедрі, так і на факультеті, завдяки чому мав надзвичайно високий авторитет серед колег. А учні В.В.Огієвського в 1960-х роках лагідно і з глибокою пошаною називали його між собою “дед”.

В.В. Огієвський помер 26 лютого 1979 р., за кілька місяців до свого 90-річчя. Похований на Байковому кладовищі.

В університеті «КПІ» встановлено стипендію Володимира Огієвського для кращих студентів, діє навчальна лабораторія, що носить його ім’я.

Платан «Огієвського»

Чи знаєте ви, що Національний технічний університет «КПІ ім.І.Сікорського» має своє знакове дерево? Це «платан Огієвського», який у 1965 р. на пагорбі, за нещодавно побудованим радіокорпусом (сьогодні корпус № 12), посадив професор Володимир Васильович Огієвський разом зі своїми учнями – аспірантами та студентами кафедри теоретичних основ радіотехніки, яку він очолював. Саджанець платана Володимиру Васильовичу подарував садівник санаторію в Немирові.

В культурі Давньої Греції платан, який може рости до 2000 років, асоціюють з навчанням та наукою. Вважається, що саме під платанами проводив наукові дискусії зі своїми учнями Гіппократ. Знайти платан професора В.В. Огієвського серед безлічі дерев, що ростуть сьогодні на території університету, можна так. На пагорбі за корпусом № 12 є сходи, які ведуть до корпуса Воллернера. Платан росте ліворуч від сходів. На його стовбурі, що біля землі, є хворобливі нарости, потім стовбур платана очищується від зеленувато-сірої кори і вже блискучий жовто-коричневий спрямовується до неба. В цьому спрямуванні є щось символічне: справа всього життя Вчителя В.В. Огієвського продовжується його учнями.

З літературою про життя і наукову діяльність видатних українських вчених ви зможете ознайомитись в нашій бібліотеці після закінчення карантину.

До зустрічі!  Будьте здорові!

                                                                                                                                   Матеріал підготувала Чеховська Т. А.