Богданівка – не Богом дане, не чортом прокляте село,
А та земля, де на світанні найбільше квітів розцвіло.
І гомонять вони, як люди, і мова їхня – голосна.
Таких квіток ніде не буде, хіба що вицвітуть у снах.
Такі – не хиляться, не в’януть, таких морози не приб’ють.
І навіть росами тумани перед світанком не заллють.
На них немає ні пилинки. Це їх не можна не любить.
Це їх самотня добра жінка колись навчила говорить…
Ганна Чубач
7 грудня 2020 року з нагоди 120-річчя від дня народження української народної художниці Катерини Василівни Білокур у Центральній районній бібліотеці ім. Є. Плужника відбулася віртуальна бесіда «Полотна, що пахнуть квітами».
1900 року, у день святої великомучениці Катерини, Бог подарував світу Катерину Білокур – художницю, яка свої полотна щедро засівала мальвами, калиною, жоржинами, барвінком, крученими паничами, ромашками, чорнобривцями, соняшниками, колоссям жита, пшениці, нагідками, польовими квітами рідної землі. Вона залишила по собі картини – квіти-діти, які дивують, хвилюють, вражають усіх, кому пощастило побачити їх у музеях країни та за її межами.
Олесь Гончар у своїй книзі «Письменницькі роздуми» у статті «Чарівниця» писав:
«Її картини побачила Полтава, потім Київ, Москва, потім вони з’явились у Парижі, біля них товпились відвідувачі на міжнародних виставках: хто ж автор цих незвичайних полотен? Звідки такий вроджений артистизм в простої української жінки, таке естетичне чуття, багатство і сила уяви?».
На ці та ще багато інших запитань ми спробували знайти відповіді у сьогоднішній бесіді про життєвий та творчий шлях мисткині.
Село з його правічним ритмом і впорядкованістю, прикметами й розмаїттям барв, плоди й трави, квіти й зілля були найприроднішим тлом і стимулом бажання творити; тут усе надихало художницю. Але атмосфера була майже ворожа – рідня її засуджувала, бо ж треба з ранку до ночі поратися по господарству, а яка вже робітниця з «блаженної» та «одержимої».
Батьки позбавили Катерину можливості отримати початкову освіту, й дівчину не прийняли в 1924р. до Миргородського технікуму художньої кераміки. У 1928-му спробувала вступити до Київського театрального технікуму, але з тих самих причин її не прийняли.
У пошуках джерела для душевних сил Катерина вирушила до Канева, на могилу Тараса Шевченка. Вона благала Кобзаря: «Батечку, голубчику, соколику, допоможіть мені стати художником!»…
Пізніше, в 1940 році, почувши по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко, написала співачці листа, додавши до нього намальовану на шматку полотна калину. Цей малюнок дуже вразив Петрусенко.
Саме з її легкої руки на талановиту художницю-самоучку нарешті звернули увагу фахівці. Того ж року відбулася перша виставка робіт Катерини Білокур у Полтавському Будинку народної творчості. Згодом – виставка у Києві, що мала грандіозний успіх. Після цього К. Білокур преміювали поїздкою до Москви.
Згодом картини українки Катерини Білокур стали відомі не тільки українцям, а й поціновувачам мистецтва зі всього світу. Майстриня “наївного мистецтва” стала першою жінкою, про шедеври якої дізнався весь світ. Її картини сварили, ними захоплювалися, але жодного роботи Білокур не залишали байдужим.
Три картини Білокур — “Цар-Колос”, “Берізка” і “Колгоспне поле” були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі (1954). Тут їх побачив Пабло Пікассо і висловив думку, яка стала відомою на весь світ: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ».
Наприкінці 1940-х років вона стала членом Спілки художників України, у 1956 році Катерині Білокур було присвоєне звання Народного художника України.
А жити мусила серед людей, які її не розуміли. Усе життя лишалась при старій хворій матері, яку пережила лише на тиждень. Померла Катерина Білокур 10 червня 1961року.
Фактично Катерина Білокур творила свій неперевершений мальований і мальовничий світ не завдяки, а всупереч.
Але сьогодні її квітка-душа, мабуть, тішиться на Небесах: їй присвячено книжки, документальні й художній фільми, виставу в столичному театрі («Дві квітки кольору індиго»), балет «Катерина Білокур», а головне – її картини у музеях, на численних іменних виставках заворожують глядачів.
Шановні друзі!
Запрошуємо вас завітати до нас у бібліотеку, що на Прорізній, 15, щоб познайомитися з книгами про нашу талановиту співвітчизницю, які розкривають чаруючий, магічний і неповторний світ Катерини Білокур. А також познайомитися з листами – сповідями художниці та насолодитися переглядом репродукцій її картин, які підкорили увесь світ.
Залиште відгук