День пам’яті жертв політичних репресій

Достеменно невідомо скільки українців загинуло під натиском радянської машини. За даними Українського інституту національної пам’яті з 1927 по 1990 на території України було арештовано понад мільйон осіб, 140 тис. із них було розстріляно. Крім того, від кінця 1920-х і до початку 1950-х років з України виселено 2 млн. 880 тис. розкуркулених селян і членів їхніх сімей.

З території України здійснювалися масові примусові депортації народів – поляків, німців, кримських татар (191 тис. осіб), а також вірмен, греків, інших народів Криму.

У 1950-1980-ті роки репресії перестали були масовими і набули цілеспрямованого характеру, їх жертвами ставали учасники опозиційних дисидентських організацій чи окремі «інакодумці».

Хоча пік терору припав саме на період правління Сталіна (розкуркулення, Голодомор 1932-1933 рр., боротьба зі шкідниками на виробництві, процеси проти військових, лікарів, науковців та ін., оголошення безбожної п’ятирічки), репресивні дії проти українців не припинялися протягом усього існування Радянського Союзу.

Найзнаковішим для України явищем періоду сталінських репресій було винищення цілого покоління українських інтелектуалів, представників так званого «Розстріляного відродження».  Його відлік, здійснивши самогубство в очікуванні арешту, розпочав письменник Микола Хвильовий, автор гасла «Геть від Москви!» щодо орієнтації української інтелігенції.

27 жовтня 1937 року, на виконання постанови Політбюро ВКП(б) П 52/94 «Про антирадянські елементи», в урочищі Сандармох на півдні Карелії розпочався розстріл 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення (СТОН). Серед них 290 українців – цвіт української нації: творець театру «Березіль» Лесь Курбас, професор Київського університету поет-неокласик Микола Зеров, драматург Микола Куліш, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Слісаренко, Мирослав Ірчан, Григорій Епік, Валер’ян Поліщук, Марко Вороний, Михайло Козоріз, Михайло Яловий… Це були люди, які могли б створити неоціненні духовні скарби, володіючи якими, ми, українці, стали б урівень з іншими цивілізованими народами.

В Україні є власний «Сандармох» – Биківнянські могили неподалік від Києва, де, за оцінками науковців, покояться близько 100 тис. закатованих та розстріляних у тюрмах НКВС протягом 1937–1941 рр. У Биківнянському лісі свій останній спочинок знайшли письменники Михайль Семенко та Майк Йогансен, художник Михайло Бойчук, засновник національної мистецької школи художників-бойчукістів. Територію поховання оголошено історико-меморіальним заповідником.

З іменем Михайла Бойчука пов’язане виникнення творчого об’єднання художників-монументалістів, відомих як «бойчукісти». Саме завдяки бойчукістам Україна у 20–30-х роках вийшла на широкий обшир світової культури, про що свідчать численні виставки, у яких брали участь послідовники й учні Михайла Бойчука, велика кількість публікацій, присвячена бойчукізму як мистецькому явищу.

У представленій книзі проаналізовано творчу спадщину українського режисера, актора, драматурга, публіциста, перекладача, теоретика театру Леся Курбаса.

Опубліковано щоденникові записи, лекції з режисури, вибрані статті та виступи, переклади і драматичні твори.

Названо основні акторські ролі Леся Курбаса, а також постановки та кінофільми під його керівництвом, наведено бібліографію статей, рецензій, виступів та інтерв’ю.

У представленому виданні вміщено матеріали про художника, живописця і педагога, основоположника монументального мистецтва України ХХ ст., представника розстріляного відродження Михайла Бойчука та його школу.

Досліджено новий стиль монументального мистецтва, базований на українських традиціях і європейських взірцях, відомості про який упродовж 60 років замовчувався та винищувався. Наведено каталог творів Михайла Бойчука та художників його школи, репродукції деяких робіт опубліковано вперше.

Ви також можете скористатись зведеним «Електронним каталогом ЦБС Шевченківського району м. Києва» http://shevcbs.kiev.ua/elektronnyj-katalog/, або «Електронним каталогом ЦБ ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва»