Трагічні квітневі дні 1986 року для України і світу можна описати буквально одним рядком вірша Ірини Плюсніної: “Четвертий блок зірвався на ЧАЕС, то вибухнула у ту мить епоха”… Ці події лишили глибокий слід в пам’яті кожного, хто опинився в епіцентрі катастрофи, хто був змушений полишити свій дім назавжди, і Ірина Плюсніна – одна з таких. Вона поділилася своєю власною історією – історією мешканки Прип’яті і співробітниці станції. Ці болючі спогади про Чорнобильську аварію письменниця вилила у віршовані і прозові рядки збірки “Мої сади”.
Свою розповідь про місто енергетиків Прип’ять пані Ірина проілюструвала світлинами до і після квітня 1986-го, і порівнювати їх було справді дуже сумно. Особливо зацікавлено її спогади слухала молодь – студенти Київського фахового індустріального коледжу КНУБА та підопічні БФ Карітас. Й на це молоде покоління чекає розбудова України, де не буде місця таким трагедіям як Чорнобильська, що від початку була наслідком злочинної безвідповідальності радянської системи.
Про це ми говорили з Іриною Плюсніною, й про це – в книжках, з якими бібліотекарі ознайомили читачів. Спогади та документальні свідчення, фотоальбоми та художні твори допоможуть краще зрозуміти причини і наслідки аварії на ЧАЕС.
Бібліотека щиро дякує Ірині Плюсніній за цю важливу розмову, яка зайвий раз нагадує, як важливо пам’ятати про тих, хто віддав своє життя, рятуючи мільйони, і шанувати тих, чиє здоров’я та долі були зруйновані наслідками аварії.
Залиште відгук