Післямова до виставки «Митці на фронті»,
яка експонувалась в Бібліотечному Арт-просторі бібліотеки ім. А. Костецького для дітей в межах проєкту «Артспротив». 
Знаєте, це була не та виставка, по якій поволі флануєш від картини до картини байдуже розглядаючи кожне наступне полотно. Щось змушувало подовгу затримуватися біля кожної картини. Майже всі вони підкуповували щирістю. Нічого вигадливого, навмисного. Сюжети повсякденні і назви прості, не надумані, але поступово приходить розуміння задуму автора, висвітлюються подробиці. Ви оцінюєте складність поверхні картини, упевненість малюнка, безпомилковість у виборі кольорів. І виникають питання, на які немає відповіді. Але вони пробуджують ваші емоції, думки, асоціації. І поступово тяжкі думи відступають та перетворюються на щось добре. Ми живемо у світі, де події, які здавалися неможливими для цивілізованого суспільства, навантаження й обставини змушують швидко адаптуватися, змінюватися, ламатися і відновлюватися попри все. Плекаємо надію, що літературне, музичне і образотворче мистецтва створюють синергію, що прокладає початок до мирного та щасливого майбутнього.
Залиште відгук