Друге цього року засідання літературної студії «Схід» в бібліотеці ім. Ошера Шварцмана відбулося
6 квітня в рамках вже багаторічного спільного з видавництвом Друкарський двір Олега Федорова
проєкту «З кожною книгою призначено зустріч».
«Зруйнований дім. Нариси війни» – спільна праця вищезгаданого українського видавництва, ізраїльського видавництва «Книга Сефер» та Наталії і Володимира Громових. Студенти останнього й надихнули упорядників на цю збірку свідчень та спогадів про російську агресію в Україні. Деякі починаються ще з 2013-го, більшість – з 24 лютого 2022 року. Серед авторів – кияни та маріупольчане, біженці та ті, хто вже повернувся до українських осель. Декілька авторів були з нами в залі та залишили у книзі, подарованій бібліотеці, свої автографи: Наталія Мовсесян, Марина Кузьмічова, Наталія Безмен.
Під час презентації відбувся телеміст з Польщею, де наразі знаходиться сценарист і викладач Володимир Громов. Заради лікування дочки, ще до війни він змушений був перебратися туди. Він – росіянин, який колись приїхав до Києва, закохався у чудову жінку й у нашу країну. Він – росіянин, який з 2013-го намагається щось втулмачити своїм колишнім співгромадянам, що таке сучасна Україні. Він – росіянин, який пише сьогодні: «У Польщі розумію, що я – росіянин. І це не радісне відкриття. Скільки я прожив у Росії, вона мене шалено дратувала своїм убожеством, жлобством, вічним страхом і зневірою. З дитинства бачив, як моя країна цькувала і мучила сусідні держави… Опинившись у Польщі, я побачив, що моя Росія і туди принесла неймовірну кількість горя… І я частина цієї Росії, цієї країни, яка стільки всього поганого та підлого принесла у цей світ… Ми звикаємо до війни за ці роки, але мерзенна рана, завдана Україні … постійно пахне та гноїться… Моє життя, в якому все менше Росії, а замінили її Україна та Польща, йде далі… Україна бореться. І вона має перемогти ту Росію, яка століттями терзала і мучила своїх сусідів».
І Володимир, і його дружина Олена Голосій з початком війни багато роблять для наших біженців у Польщі, займаються благодійністю, намагаються впливати на чиновників та політиків, підтримують зв’язки зі студентами.
«У цих текстах враження про війну, мир, у якому ми всі 24 лютого прокинулись… Ця книга те найменше, що зараз можна зробити для України… Залишаться історії людей, до будинку яких прийшов підлий огидний загарбник. Історії людей, які страждали, боролися та перемогли».
Залиште відгук