Всеукраїнський тиждень права Відеоперегляд «Обережно! Торгівля людьми»

Серед найголовніших порушень прав людини у сучасному світі актуальним залишається злочин, який має багато назв: «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людей».

Торгівля людьми є однією зі сфер кримінального бізнесу, що розвивається найбільш стрімкими темпами у світі. Вона приносить мільйонні прибутки, поступово витісняючи собою торгівлю зброєю та наркотиками. У цій індустрії домінують добре організовані кримінальні синдикати, а одержані прибутки спрямовуються на фінансування інших різновидів злочинної діяльності, зокрема торгівлі наркотиками та зброєю. За оцінками експертів, щороку жертвами торгівлі людьми у всьому світі стають 800 – 900 тис. осіб, причому їх основну частину становлять жінки та діти. Отже, для когось це – «великий бізнес», для інших – крах надій і сподівань на краще майбутнє.

Наша держава – це країна, з якої, як правило, здійснюється експорт «живого товару» на світові «ринки» – до Туреччини, Італії, Польщі, Іспанії, Німеччини, Угорщини, Чехії, Греції, Об’єднаних Арабських Еміратів, Ізраїлю, Сполучених Штатів Америки та інших країн.

Торгівля людьми в Україні з’явилася як наслідок зростання безробіття, зниження асигнувань на програми соціального захисту, зубожіння населення. Низький рівень життя штовхає громадян на пошуки роботи за кордоном, навіть без знання місцевого законодавства, мови, кваліфікації, на нелегальних умовах, що водночас зумовлює їх потрапляння до груп ризику.

Таким чином, торгівля людьми становить значну суспільну небезпеку.

Негативний вплив цього явища спричиняє руйнування суспільної моралі, сприяє деградації та відчуженості особи, втраті родинних зв’язків, небезпечному «звиканню» до негативного явища, появі депресивних синдромів та суїцидальних тенденцій, зростанню агресивності та жорстокості, поширенню захворювань, що передаються статевим шляхом,

та СНІДу. Останніми роками спостерігається поширення такого явища, як торгівля дітьми, з метою їх використання для примусової праці, жебракування, сексуальної експлуатації, розповсюдження наркотиків та інших форм злочинної діяльності.

За результатами репрезентативного опитування населення, здійсненого на замовлення Міжнародної організації з міграції (МОМ), частка тих, хто працює за кордоном неофіційно, становить близько 41% від усіх громадян України, які працюють за кордоном.

Більшість з них виїжджають за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних документів, що значно зменшує їхній правовий захист і стає причиною потрапляння їх у сферу інтересів торгівців людьми. Тому завданням загальнодержавного значення є боротьба з цим явищем, захист українських громадян за кордоном. Ефективно протидіяти зазначеному явищу можна лише за умов використання системного підходу, координації діяльності усіх заінтересованих сторін – державних та неурядових організацій, органів соціального захисту, міграційних служб тощо.