«Україна дорога і близька моєму серцю.
Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню,
сповнену чарівної мелодії.
Я люблю український народ, який дав світові
такого титана, як Тарас Шевченко»
А. Чехов
Життя й творчість А. П. Чехова були тісно пов’язані з Україною.
Родина Чехова мала глибоке українське коріння – його бабуся по батьковій лінії Євгенія Шимко була українкою. У дитячі роки українська мова постійно звучала в родині Чехових. «…у мені все-таки говорить українська кров» (лист Чехова до Суворіна, 31.03.1892р.)
Ставши письменником, А. Чехов завжди обирав “приснолисту Україну” місцем літнього відпочинку. Бував він у Харківській та Полтавській губерніях; навесні 1887 р. подорожував Донецьким краєм; у 1888–89 р р. двічі проживав під Сумами: мандрував, спостерігав народне життя, працював над прозою та драматургією. Письменник бачив у погідній сумській природі і нехитрому житті втілення духовної чистоти, цілісності і доцільності – все те, що так шукатимуть і за чим тужитимуть його герої. У своїх творах «Степ», «Людина у футлярі», «Іменини» письменник відобразив людей та природу України. Сумські враження використані в оповіданнях “Іменини”, “Нудна історія”, п’єсах “Лєший” та “Чайка”. «Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров’я, високий ступінь розвитку селянина, котрий ірозумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий».
До Ялти Антон Павлович приїхав 1898 року в зв’язку з погіршенням стану здоров’я, де згодом побудував там власний будинок. Навколо будинку письменник розбив парк, у якому було 180 видів рослин.
А. Чехов захоплювався “Кобзарем” Т. Г. Шевченка, цінував творчість І. Котляревського, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького та діячів українського театру М. Садовського і М. Заньковецької.
Творчість А. П. Чехова не залишалася поза увагою також і українських письменників. Багато літераторів (М. Коцюбинський, Х. Алчевська, Б.Лазаревський) присилали Чехову книги з посвятами. Михайло Грушевський друкував переклади творів письменника в журналі “Літературно-науковий вісник”.
Залиште відгук