«Привіт, світе. Я – Україна🇺🇦. Мені лише 30, але я маю велике коріння, що проростає глибоко в історію.
Мої діти – українці. Сильні та сміливі. Талановиті, розумні, дотепні. Креативні, доброзичливі. Щирі та вільні духом люди. Я пишаюся ними, як і кожна мати пишається своїми дітьми.
Сьогодні ми боремося, але не боїмося. Ми вистоїмо, я знаю це. Мої рани загояться, і діти мої заживуть.
Мене звати Україна🇺🇦. Я справді відчуваю твою підтримку, світе, і дуже дякую тобі за це💛💙».
Спільнота «Затишок»
«А ви думали, що Україна🇺🇦 так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни»
/Ліна Костенко, «Записки українського самашедшого»/
«Коли закінчиться війна я буду малювати картини
на обстріляному березі приморського міста.
А я буду в поліському лісі збирати малину
обережно, щоб не було розтяжки, розгортатиму листя!
Я буду виховувати дітей — світлими і цікавими.
А я буду відновлювати пошкоджені трамвайні лінії.
А я як і раніше буду баристою готуватиму каву,
коли поверну автомат і якщо кав’ярня вціліє…
А я лишуся у благодійництві. А я продовжу в логістиці.
А я і далі повертатиму людей у нормальні психічні стани.
А я буду молитися, в мені молитва за кожного поміститься!
Всі ми бачимо себе після війни, всі ми — одностайні!
А я буду дивитися на мою улюблену країну з небес…
А я — з глибини століть! А я — з зали слухань Божого суду.
А я — з купальських багать! А я — з прадавніх словес…
А я колись народжуся, виросту і теж — буду!
А я буду повторювати прізвища та імена,
дякуючи героям, які вижили і які ні…
Про те що буде, коли закінчиться війна,
найвідчайдушніше мріється на війні»
Павло Коробчук
Залиште відгук