Київ – це не просто столиця України, це унікальне місто, де час переплітається зі спогадами, а сучасність постійно дихає поруч з легендами. Кажуть, що саме у Києві відбувається вічна битва Добра зі Злом. Це місто – живий організм, насичений енергетичними потоками, символами, загадками й легендами. Наймолодша з них з’явилася у Києві після виходу у світ книги Олеся Ільченка «Місто з химерами», що присвячена творчості видатного київського зодчого Владислава Городецького.
«Київ, вся наша земля, як на мене, має два обличчя. Як і в українських жінок -щось привабливе і щось відьомське водночас. Клубок потроху почав розплутуватися, коли я побачив містичний трикутник просто на карті Києва – хто вірить в це, хто ні, але такий трикутник є, і в центрі його Софія стоїть – ось такий от «Код да Вінчі» по-київськи…» / Олесь Ильченко, «Місто з химерами»/
За версією Олеся Ільченка існує так званий «містичний трикутник Києва», утворюється між трьома відомими шедеврами київської архітектури, фасади яких прикрашають химерні та демонічні створіння:
🔸легендарний Будинок з химерами В. Городецького на Банковій, 10, що є вершиною цього трикутника;
🔸Будинок з котами (Прибутковий будинок полковника Фердинанда-Івана Ягимовського, або «Замок Кощія») на Гоголівській, 22;
🔸та той, про який і піде мова – Будинок із гаргуйлею на вул. Велика Житомирська №8-а.
Але це ж легенда! А що було насправді? Друга хвиля «київської архітектурної лихоманки» припала на добу поширення стилю модерн, що мав у Києві приклади усіх етапів развою. Нехай готика тут товаришувала з ліпниною барокко, модерн з ренесансом, але це створювали неповторний київський стиль. І, незважаючи на масовий характер спорудження прибуткових будинків, всі вони мали індивідуальні особливості. Найбільш характерним прикладом такої забудови є вул. Велика Житомирська.
Продовжуємо розповідь про ділянку поміщиків Роговських, яку на початку 1900-х років, поділили на три домоволодіння. Відтоді збереглася нумерація будинків: 8-б на замовлення самої власниці ділянки Іполіти-Цесаріни Роговської; 8/14 – наріжний на ділянці, проданий відомому київському будівельному підряднику й домовласнику Якову Файбишенко та 8-а, який замкнув щільний ряд забудови вулиці Велика Житомирська новосформованого масштабу та стилю.
Прибутковий будинок №8-а на Великій Житомирській, який було споруджено на цій ділянці останнім у 1912 році, вважають одним із найоригінальніших будинків у всьому Києві. Автор проекту – цивільний інженер Михайло Бобрусов (1878-1955 рр.). У цей час він керував будівництвом Бессарабського критого ринку за проектом варшавського архітектора Генріка Гая. За власними проектами будував казарми на Лук’янівці, а згодом – залізобетонні сходи до Колони на честь повернення Києву Маґдебурського права та від неї до Дніпра (1913-1915 рр.) використовував в своїх проектах засоби модернізованої романської архітектури та неоренесансу.
Так, в декорі фасаду будівлі №8-а на Великій Житомирській М. Бобрусов використав елементи готичного та романського стилів, поєднавши мурування з київської цегли пісочного кольору та темно-сірих цементних площин і деталей. Будинок – шестиповерховий, цегляний, у плані Г-подібний, односекційний.
У центрі були згруповані чорні й головні сходи з верхнім світлом. Симетричність композиції фасаду підкреслюється двома прямокутними в плані еркерами, об’єднаними балконом на рівні третього поверху. Вісь симетрії виділено трикутним щипцем, що вдало імітує готичний вімперг з круглою розеткою-вікном у центрі. Особливої виразності надає фасаду вінцева частина, оформлена аркатурним поясом на тонких тридільних колоннах з капітелями романського стилю. Перший поверх призначався для торговельних приміщень, що зберігається й досі. Фасад та вітринні вікна прикрашається рослинними орнаментами. Над вітринами крамниць розміщено вишукані маскарони в дусі гротеск – декоративними скульптурними прикрасами у вигляді стилізованої фантастичної маски людини, тварини або фантастичної істоти. Раніше маскарони виконували роль такого собі оберега – від злих духів та різноманітних потойбічних істот. Бо більше – вони несли певні зашифровані послання-сенси. Проте з часом охоронна та інформаційна функції маскаронів перетворилася суто на декоративну.
На рівні карніза 5-го поверху будинку край лівого торця за перехожими спостерігає крилата химера або гаргуйля. Вона сидить просто на куті, націленому на одну з вершин містичного трикутника – «Будинок із котами», тобто в бік вулиці Гоголівської. За однією версією, архітектор Бобрусов таким чином дякував уважним киянам, які милувалися його будинком. За другою, власник будинку захоплювався модними тоді спіритичними сеансами і попросив поставити химеру біля кімнати, де їх проводив, аби відлякувати злих духів.
Гаргуйля – це змія у вигляді дракона, що за легендою мешкала у водах французької річки Сена й мала неймовірну силу. Вона начебто була здатна керувати водною стихією, перевертаючи човни й кораблі, а також затоплюючи будинки. І на те, щоб утихомирити звіра, єпископу Руанському знадобилося багато днів безперервних молитов.
У міфології гаргуйлі є нижчими демонічними істотами з пекла, але такими, що служать силам світла. Вони не допускають темні сили на довірену їм територію. І вважаються найнепідкупнішими стражами.
Химерна скульптура на будинку №8-а виконана в готичному стилі, образ якої навіяний творами Віолле-де-Дюка на соборі Богоматері в Парижі, але водночас має унікальний київський характер. У наші дні горгулья стала покровителькою вулиці, вона приносить удачу всім, хто їй подобається, а також є справжнім захисником для всіх організацій, які розташовувалися у цьому будинку. Вона ніби посміхається кожному, хто проходить повз, створюючи атмосферу таємничості і захисту. Саме така версія сьогодні до вподоби місцевим мешканцям.
У Зводі пам’яток історії та культури наводиться список відомих людей, які колись жили в цьому незвичному будинку:
- в квартирі № 11 у 1944–56 мешкав Душечкін Олександр Іванович (1974–1956) – агрохімік і фізіолог рослин, акад. АН УРСР (з 1945), заслужений діяч науки УРСР (з 1949), директор Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР (тепер Інститут фізіології рослин і генетики НАН України).
- 1944–57 у квартирі № 12 проживав Протопонов Віктор Павлович (1880–1957) – психіатр, акад. АН УРСР (з 1945), заслужений діяч науки УСРР (з 1934), головний психіатр та голова вченої ради МОЗ УРСР.
- Багато років (з перервами) у будинку проживав Любомирський Григорій Львович (1865–1937) – музикознавець композитор, педагог. Його учнями були В. Верховинець, О. Кошиць, К. Стеценко.
- У 1950–60-х рр. у цьому будинку мешкав воротар київського «Динамо» Ідзковський Антон Леонардович (1907–95) – заслужений майстер спорту, тренер.
На фасаді будинку – пам’ятна табличка на честь героя Небесної сотні, журналіста В’ячеслава Веремія, який під час Революції Гідності був вбитий тітушками на розі Великої Житомирської й Володимирської.
Відкрита 19.02.2015 р. Скульптор – Ю. К. Киселев.
Велика Житомирська – це не просто вулиця, а жива історія Києва, втілена в камені.
Її архітектурні перлини – мовчазні свідки, що дарують місту свою неповторну красу для майбутніх поколінь.
Впорядкувала: Кузьмінова Т. (07.07.2025 р.)
Бібліографія:
1.Гирич, І. Б., Київ: люди і будинки / Ігор Гирич. – К. : Либідь, 2015. – 432 с.: іл.
2.Малаков, Д. В., Мала і Велика Житомирські/ Дмитро Малаков. – К. : Либідь, 2017. – 88 с.: іл. – (серія «Твій Київ»)
3.Малаков, Д. В., Прибуткові будинки Києва / Дмитро Малаков. – К. : Кий, 2009. – 384 с.: іл.
Залиште відгук