«Ті, хто не пам’ятають минуле, приречені проживати його заново» (Джордж Сантаяна, американський філософ і письменник)
Кінець листопада. Українці в усьому світі вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років – мільйонів українців, закатованих, знищених комуністичним режимом (учені ще досі не визначили кількість його жертв).
Голодомор – смерть від ОРГАНІЗОВАНОГО голоду. Уперше термін Голодомор згадується 17 серпня 1933 року в чеському часописі «Večernı́k P.L.», який розмістив інформацію – «Hladomor v SSSR».
Першим же, хто наважився відкрито говорити про Голодомор, був валлійський журналіст Гарет Джонс, який в 1933 році мандрував селами Харківщини. Побачене жахало. Його статті надрукували у відомих виданнях – Guardian і New York Evening Post. «…Голод практично скрізь. І мільйони вмирають від нього… Терор набув нечуваних масштабів» – писав Гарет Джонс.
Першим же в літературі, хто сказав світові правду про 1933 рік, його причини і наслідки, став Улас Самчук (письменник діаспори) в романі «Марія» (1934). Це перший в українській літературі твір про насильницьку колективізацію та Голодомор 1933 року. Сильнішого твору про Голодомор в Україні немає й досі. Письменник зіставляв жахливі розповіді, описував життя українців, підводив до висновку, що штучний голод планувався сталінською клікою як геноцид, як замах на українську націю.
Василь Барка(-Очерет) (письменник діаспори), який пережив Голодомор, в романі «Жовтий князь» (1963) поклав особисті спогади про перебіг геноциду українців 1932-1933 років, організований урядом СРСР. Катастрофу нації під час Голодомору письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, показує картину фізичного знищення родини. Життя сім’ї наповнені вражаючими, страшними подробицями.
«Перед очима цілого світу українське селянство вимирало цілими селами й районами…» (Іван Багряний)
За радянської влади тема Голодомору була заборонена, але це не означає, що про неї не писали. Ось ненадруковані вірші Андрія Малишка, в яких згадується Голодомор (1964 рік):
Залиште відгук