«Людина з інвалідністю» – це не вирок
Міжнародний день людей з інвалідністю – що це? Свято? Мабуть, ні. Єдиний день на рік, коли потрібно дбати про них? Точно ні, бо маємо щоденно пам’ятати, що серед нас є люди з особливими потребами, допомагати та підтримувати… А от що потрібно в цей день – дякувати за те, що в них залишаються сили й бажання жити, приносити користь оточуючим і країні. Саме так вирішили в Бібліотеці ім. Ошера Шварцмана та проведи 3 грудня зустріч із членами Всеукраїнської організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій, які мешкають у Шевченківському районі Києва. Й для подяки, й для того щоб наочно продемонструвати: людина з інвалідністю – це не вирок.
Цього року ми вже неодноразово зустрічались з цими людьми, адже вони активно беруть участь у бібліотечних заходах, демонстрували нам свою творчу майстерність на виставці «Золотий вік – золотії руки». Майже всі вони мають ту чи іншу групу інвалідності, втратили здоров’я, рятуючи країну від чорнобильської біди, виконуючи завдання по захисту інтересів держави та її громадян у збройних силах чи правоохоронних органах… Сьогодні ветерани «залишаються у строю»: самі опікуються тими з колег, хто за станом здоров’я вже не може виходити з дому, допомагають збройним силам. Ба навіть вірші пишуть та читають, як от Алла Кулініч, яка ділилась із нами під час заходу й творами українських майстрів слова Василя Симоненка, Ліни Костенко, а також власним поетичним доробком. Взагалі, розповідь про зроблене шевченківськими ветеранами за рік від заступниці керівника організації Віри Литвиненко була короткою, але вражаючою: ми дістали, ми передали, ми допомогли…
Із словами подяки своїм колегам виступив та вручив нагороди активістам від Всеукраїнської організації інвалідів війни її очільник Олександр Маматов. Одну з таких – «За гідність та патріотизм» – отримав керівник «шевченківців» Альфред Корчак. А потім останній вже й сам вручав подяки та подарунки від Шевченківського осередку тим, хто бере найактивнішу участь у ветеранському русі.
Поміж словами подяки, поміж нагородами – виступи «людини з гітарою. Член Конгресу літераторів України, поетка, автор-виконавець, викладач, волонтерка, учасниця оборони Києва – все це про одну людину, Оксану Піковську. Дуже дякуємо, що серед своїх справ, серед служби вона знайшла час для нашої зустрічі. Серед пісень, що виконувала Оксана, були на її власні вірші, а також на слова сучасних українських поетів, серед яких Інеса Доленник та Ігор Годенков. І ще улюблена «Червона рута», яку із задоволенням підспівував зал.
Нам приємно було виконати почесне доручення побратимів гості та вручити під час заходу захисниці України відзнаку «За службу Державі».
«Будь ласка, друже, не журись. Будь ласка, друже, посміхнись!» – заспівала Оксана. Й ми, приєднуючись до подяк ветеранам, адресуємось до них схожими словами: «Будь ласка, друзі, залишайтесь серед нас довше, зберігайте жагу до життя, щоб разом дочекатись нашої Перемоги!»
Залиште відгук