Не щодень – Великдень, як-то кажуть.
«…Писанки є ланкою поміж нашим реальним світом і світом другим – таємничим, міфічним, де живуть люди чи духи, що звуться рахманами…» – писав Іван Франко. Старі люди і сьогодні вважають писанку винятковою святинею, оберегом, що приносить добробут, щастя і здоров’я та захищає людину від усього злого. Магнетизм писанки існував завжди. Існує він і тепер, цілюще лікуючи наші душі.
Ми, як і більшість, вважали, що писанкарство – це надскладне вишукане мистецтво,
яким займаються лише народні майстри.
Але завдяки Наталії Хіцовій, фахівцю Міжнародного медичного корпусу, яка знає багато цікавого і про виникнення писанки
і про природні фарбники (а деякі з яких бувають геть несподіваними), долучилися до майже містичного дійства –
сакрального прадавнього мистецтва розпису писанок.
Що сказати!? Неймовірно захоплююче й цілюще дійство!
Одна давня гуцульська легенда має цілком філософське твердження – допоки будуть писатись писанки, доти й буде світ існувати. В українській історії процес створення писанок безперервний, уміння писати писанки й самі писанки переходили з рук в руки багато поколінь. Бо мудрі предки завжди знали, що світ красний, як писанка, а на Великдень — красніший у стократ!
Залиште відгук