Проєкт бібліотеки №101-пункт видачі «Бібліотекар рекомендує»:
Леонід Ушкалов. «Ловитва невловного птаха: Життя Григорія Сковороди». Частина 5.
#300Сковорода101
«Нарешті, як писав уродженець Пешта, Густав Гесс де Кальве-збагачений потрібними знаннями, Сковорода схотів притьмом повернутись до своєї вітчизни». Мабуть не останню роль у цьому відігравало і те, що не стало його покровителя генерала Вишневського, життя якого добігло кінця у далекій Угорщині. Керівником комісії в Токаі був призначений Гаврііл Вишневський, син Федора, але Григорій жити у Токаі вже не хотів. Із черговим транспортом вина він повертається додому. 5 років він перебував тут, повертається вже двадцяти восьмирічним чоловіком.
28 жовтня 1750 Сковорода разом з іншими пройшов пильний медичний огляд на Васильківській митниці, а 10 листопада він вже у Києві на Печерську-там тоді зупинялись транспорти з-за кордону. Гесс де Кальве писав, що після повернення Сковорода найперше відвідав своє рідне містечко. Він довідався, що вся його рідня переселилась у царство мертвих, окрім одного лише брата, який пішов не знати куди… Тим часом шлях Григорія пролягав у Переяслав.
1750-1753 Переяславський колегіум та інше.
Коли Сковорода повернувся в Україну, імператриця Єлизавета нарешті дозволила відновити гетьманство. І наприкінці лютого 1750 року на раді у Глухові «вільними голосами» було обрано на гетьманство графа Кирила, молодшого брата Олексія Розумовського. Він ще у вісімнадцять років став президентом Академії наук, а у двадцять три роки гетьманом! Тож гетьманство скоріш, нагадувало театральну виставу, але, таки гетьманська Україна, хоча б так! Сковорода повернувся в Україну без копійки за душею. «Невдовзі з’явилось місце вчителя поетики у Переяславі, куди він і подався на запрошення тамтешнього єпископа», – згадував учень Сковороди, М. Ковалинський.
Переяславський колегіум був заснований восени 1738 року, але у 1748 році сталась страшна пожежа, згорів, до речі, і будинок Федора Вишневського, який на той час був у Токаі разом з Григорієм. Колегіум згорів теж, тому 1748-1749 року навчальний рік почався у дерев’яних будівлях засланого в Сибір Семена Мировича. Там кілька років і проходили навчання, поки єпископ Іоан Козлович не збудував нове приміщення.
Запросив Сковороду на викладацьку посаду єпископ Никодим Сребницький, дуже цікава і талановита людина. Утім, це тривало не більше, ніж три-чотири місяці. А потім настало гірке розачорування, бо його розуміння природи поезії та методів викладання не вдовольнило владику. Що поробиш, наш європеєць Григорій Сковорода випереджав свій час! Таким складно завжди! Його звільнено і Григорій знов повертається до Києво-Могилянської академії, де продовжує навчання, слухаючи курс «Православне християнське богослов’я …», яке читає Георгій Кониський – чудовий поєт, ритор, філософ, богослов, що блискуче викладав і писав твори літературні.
От такі випробування долі, але наш філософ завжди знаходив прихисток у навчанні: знань ніколи не буває достатньо!
Залиште відгук