Проєкт бібліотеки №101-пункт видачі «Бібліотекар рекомендує»:
Леонід Ушкалов. «Ловитва невловного птаха: Життя Григорія Сковороди». Частина 3.
#300Сковорода101
17-й день жорстокої безглуздої війни в Україні…
Почула по радіо поради психолога – займіться чимось звичним: читайте, слухайте музику, спілкуйтесь не тільки про війну! Вирішила, що для мене звичайне – це книжки і розмови про них! Тож тримайте те, про що хотіла поділитись з вами ще 25 лютого, текст склала ще до цих безумст війни! Хай буде життя!
25 лютого у 2019 році пішов з життя Леонід Ушкалов – надзвичайно талановита і гарна людина. Ми з вами вивчаємо біографію Григорія Сковороди по його книзі. Той максимум знань про філософа, що надає нам письменник, ми отримуємо під час читання, а я, так би мовити, надавала вам інформацію «без кісток» у відео. але книга настільки насичена цікавими фактами, що про все розказати неможливо. Ось і підкидаю вам черговий пост про цікаві факти, пов`язані з нашим філософом.
Ви можете зауважити: таке у світі діється, а вона з тими імператорами! Але у кінці другого відео ви вже зрозуміли, що Сковорода розпрощався під «царськими палатами», а міг би залишитись при дворі, як Феофан Прокопович і створювати легенди про російську імперію, які й досі не дають спокою росіянам. Наразі він обирає інший шлях, шлях вільної людини! І увійшов в історію, як видатний український філософ, письменник, людина вільна. Світу таки не вдалось його зловити!
Тож, чергова цікавинка від Л. Ушкалова! Коли Сковорода опинився з придворною капелою у Москві, 1744 рік, він, певно, зустрівся зі своїм улюбленим учителем грецької, єврейської та німецької мови Симоном Теодорським, у минулому викладачем Києво-Могилянської академії. За рекомендацією митрополита Р. Заборовського, Симон був призначений на посаду духовного наставника і законовчителя племінника Єлизавети, герцога Гольштайн- Готторна Карла Петра Ульріхта, майбутнього Петра ІІІ. Це сталось у 1742 р., в 1743 р. він уже призначений архімандритом Іпатіівського монастиря. У 1745 – став псковським єпископом, але продовжує бути духовним наставником великого князя, тому і жив при дворі.
У січні 1744 року у Москву з матір’ю прибуває наречена великого князя юна Ангальт-цербська принцеса Софія Августа Фредеріка – майбутня імператриця Катерина ІІ. Іі духівним наставником стає той таки С. Теодорський.
Майбутній імператриці 15 років. Він навертає її до нової віри, вона пише про нього дуже тепло. За якийсь час духовник складає для принцеси сповідь віри. Але то був текст українською мовою! Почувши, як принцеса промовляє нею сповідь, В. Ададуров, який навчав її російської мови, почав активно протестувати, С. Теодорський уперто наполягає на своєму. «Я побачила, що ці панове ніяк не можуть дійти згоди і розказала про це великому князю, який порадив мені слухати Ададурова…» І нарешті, 28 червня 1744 року, принцеса Софія прийняла православний закон і стала великою княгинею Катериною Олексіївною, а 29 червня відбулись заручини з великим князем. Ось така історія з українською мовою при імператорському дворі!
Ви зрозуміли: як перти без розуму, як та орда, то це про мацковське князівство і їх же потім імперію. А як про інтелект, духовність, любов до книжок, то до українців! То вже тепер зруйнуємо те, що допомагали будувати! Разом до перемоги!
Далі буде…
Розповідала провідний бібліотекарь пункту видачі бібліотеки №101 Дебкалюк Ірина Федорівна
#ушкалов101
#бібліотекаррекомендує101
#віртуальнібібліотечніпосиденьки101
Залиште відгук