Кирило Булкін: Гра в «Навіщо»
Почати хочемо з подяки нашим читачам, хто прийшов на цю зустріч попри чергову важку ніч, з ракетами та шахедами, з влучаннями та постраждалими… Це також спротив: не здатися перед обставинами, знайти в собі сили й, попри всі негаразди, отримувати задоволення від життя. І гість, Кирило Булкін, заради якого ми зібрались 16 квітня в Бібліотеці ім. Ошера Шварцмана, не просто не розчарував – він наповнював присутніх спогадами, добрим гумором, додавав енергії. Якщо ж додати ще й «майстер-клас» вишуканої української, якою віртуозно володіє ця людина…
Власне, це була моновистава, що тривала майже півтори години, такий собі автобіографічний монолог з музичними вставками. Майже все засновано на одній книзі, яку цей відомий український митець (актор, бард, письменник… спробуй ще перелічити все) презентував цього вечора присутнім – романі «Гра в «Навіщо», що побачила світ наприкінці минулого року у видавництві-партнері нашої бібліотеки «Друкарському дворі Олега Федорова». У спогадах Кирила – прима київської опери Єлизавета Чавдар, композитор Ігор Шамо, актор Юхим Березін, відомий всій Україні як «Штепсель»… А побачивши на стінах бібліотечної зали фотографі скульпторки Ольги Рапай-Маркіш, Кирило миттєво вплітає до розповіді й свої нотатки про цю видатну жінку, й своє оповідання вигаданою «муркотячою» мовою, на яке надихнули створені Ольгою Перецівною фігурки фантастичних котиків…
«Дякую, Кураторе, за все, що сьогодні було, і за всіх, із ким спілкувався. Бережи їх, будь ласка…
…Буде і день, і хліб,
й дяка за хліб і день
буде. А поки вглиб
стежка біди веде,
й тануть сліди на ній,
наче дитячі сни…
Перші весняні дні,
тисячний рік війни.»
Останній рядок у книзі, з «Епілогу»: «Київ, грудень 2022 – березень 2025»…
А ми додаємо лише трішки фото та декілька музичних відеофрагментів зустрічі з Кирилом Булкіним. Та його слова із дарчого напису на книзі: «Читачам бібліотеки ім. О. Шварцмана від автора з побажанням наснаги, здоров’я і Перемоги!»
Залиште відгук