До 75-річчя від Дня проголошення Акту Злуки між ЗУНР і УНР бібліотека ім. Т. Шевченка для дорослих пропонує
книжково-ілюстративну виставку – історичний екскурс
«Соборна Українська держава та її ідеологічні провідники. Від Злуки до Соборної України🇺🇦».
22 січня 75 років тому на Софійському майдані атмосфера була наповнена святістю і святковістю. Адже «з самого ранку місто прийняло урочистий вигляд: доми прибрано національними прапорами і транспарантами. Особливо гарно удекоровані доми на Софійській площі і сусідніх вулицях. На балконах цих домів було поміщено портрети і бюсти Шевченка, прибрані національними стрічками і прапорами. Тріумфальну арку при вході з Володимирської вулиці на Софійську площу було прибрано зверху і по боках старовинними гербами України і Галичини».
І як писала «Нова Рада»: «В 11 годині ранку під звуки музики почали збиратися на майдані військові частини всіх родів зброї, делегації і учні середніх шкіл. Зібралось також багато народу».
Люди заполонили всі площі та прилеглі вулиці, багато хто навіть виліз на дерева. З усіх київських церков прибули хори.
До речі, розташуванням усіх і дотриманням сценарію займався сам Микола Садовський. Детальний план урочистостей святкування був розроблений міністром освіти Іваном Огієнком, який на той час був ректором Кам’янець-Подільського університету.
Урочистість підкреслювала значущість події на шляху будівництва і утвердження держави Україна – проголошення нормативно-правового документа Директорії УНР – Акту Злуки про об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину незалежну державу.
До слова, Акт Злуки мав і різновиди назв, такі як Акт Соборності, Акт об’єднання, Універсал Соборності.
У цей неспокійний час 1918 року розпаду Російської та Австро-Угорської імперій гостро стояли питання про новий політичний порядок у Європі. І поштовхом до нового повороту стало завершення Першої світової війни.
Так, рятуючи монархію, імператор Карл видає маніфест від 16 жовтня 1918 року, за яким Австро-Угорщина перетворювалась у багатонаціональну федеративну державу з правом надання «Коронним землям» створювати свої представницькі органи – Національні ради.
Так 18 жовтня у Львові відбулися збори всіх українських депутатів австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів, представників від основних політичних партій, а також духовенства і студентства. Ці збори заснували Українську Національну Раду на чолі з Є. Петрушевичем, яка 19 жовтня своїм Маніфестом проголосила Галичину, Північну Буковину й Закарпаття «одноцільною українською територією».
А 9 листопада Українська Національна Рада визначила назву Української держави – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Уже з перших днів існування ЗУНР робила спроби возз’єднання з Східною Україною, незалежно від того, яка політична сила очолювала державну структуру Наддніпрянщини.
Вступ галичан в українські змагання за державність надали якісні зміни процесу утвердження Української держави. Невелика за територією і населенням Галичина дала українській революції досить численну когорту національно свідомих лідерів, які менше захоплювалися утопічними теоріями і були більш відданими ідеям державного правопорядку. Таким чином, з точки зору геополітики цей галицький струмінь перетворював тодішні революційні змагання з питань виключно внутрішньої реорганізації Російської імперії у питання встановлення стабільного політичного порядку всій Центральній та Східній Європі.
Так 1 грудня 1918 року у Фастові було укладено Передвступну угоду між повстанською Директорією та представниками ЗУНР про наступне об’єднання в єдину державу і надання цій угоді законної сили, а 3 січня 1919 року, як продовження цього процесу в м. Станіславові (Івано-Франківськ) стало ухвалення Української Національної Ради про злиття ЗУНР та УНР. А 16 січня 1919 року представники делегації ЗУНР з текстом Угоди вирушили до Києва, водночас, виїхала і робоча група для ведення переговорів.
Як будь-який конституційний процес має завершення, так Акт Злуки став завершальним актом поступу до єдності двох держаних утворень на українських теренах з подальшим його затвердження Трудовим Конгресом України.
День 22 січня політики вибрали не випадково: цей день збігався з річницею Четвертого Універсалу Центральної Ради, який проголошував самостійність УНР.
Держсекретар ЗУНР Л. Цегельський зачитав і передав голові Директорії на майдані В. Винниченку затверджений текст. Винниченко, у свою чергу, запропонував у цю урочисту мить оголосити текст Універсалу УНР члену Директорії Швецю, проректорові університету.
Але фактично об’єднання носило лише формальний характер: два уряди були достатньо самостійні, кожна мала власні збройні сили, проводили неузгоджену політику, але найголовніший фактор, що заважав об’єднанню, це військові дії, в яких брали участь обидві республіки.
Сучасні дослідники схильні схильні вважати Акт Соборності України від 22. 01.1919 як акт морально-психологічний, а не нормативно-правовий. Проте протягом багатьох десятиліть Акт Злуки був і залишається символом боротьби українства за суверенну державу.
Залиште відгук