Аварію на Чорнобильській АЕС офіційно у світі визнано найстрашнішою техногенною катастрофою і кваліфіковано за найвищим – сьомим – рівнем небезпеки за міжнародною шкалою ядерних подій (INES). Мабуть, не випадково Віце президент США Дж.Буш-старший вважав, що «Виклик Чорнобиля полягая в тому,щоб визнати, що в полі нашої відповідалності тепер перебуває і сама Земля». Менш ніж за тиждень Чорнобиль став проблемою цілого світу за висновками Міжнародного вищого Сахаровського коледжу з радіоекології. А для України й українців – це невигойна рана тіл і душ, що називається Чорнобильська зона.
Життя людей в Україні плавно перейшло із 20-го, трагічного століття, отруєного радіацією, у 21-ше століття зі словосполученням «Чорнобильська зона» і глибоко увійшло в їх ментальний світ. Тому ми обрали назвою нашої книжково-ілюстративної виставки фрагмент із строфи відомої поетеси з чіткою громадянською позицією, шановної Ліни Костенко:
«Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік».
Ця зона, подарована нам безвідповідальним експериментом над мирним атомом, який «мав принести людям щастя, призвів до тяжкої трагедії. Він ставив за мету підкорити вищу матерію, а згорів у розпеченій лаві непідконтрольного атома. Так, жахливий пам’ятник залишила по собі вмираюча система – природа не прощає недбалості та зухвальства. А головне, не можна говорити про спекотний квітень 86-го, як про минуле». Такими висновками ділиться у своїх спогадах учасник ліквідації, на той час заступник начальника УВС Київської області В. І. Володін. Завдяки тим, хто був першим і зупинив наслідки вибуху, ми маємо тридцятикілометрову зону, а не цілу Україну, а може й цілий світ.
Тому ми пропонуємо нашим відвідувачам звернути увагу на стенді виставки саме на спогади тих, хто був безпосереднім учасником неймовірної відповідальності, безстрашшя, сили волі і відваги. А серед них як не згадати свідомий небезпеки спецбатальйон 731, який стали справжніми біороботами, і лопатами скидали розпечений графіт з даху проваленого реактора. Проте, номенклатурне керівництво тоталітарної держави покрило грифом секретності скоєне лихо.
Замовчування і брехня якраз і стало каталізатором пробудження національної свідомості українства і народ повстав з вимогою створення незалежної держави. Саме з Чорнобильських мітингів бере початок шлях незалежної України, пам’ятаючи «…тіні шістьох, спопелілих за всіх у четвертім. Ми – не тіні. Ми – душі, віднині вовік молоді. І коли небеса возвістують годину відплати, Ми подсвідчимо вашу байдужість на Страшнім Суді». (Б.Олійник. Крик Чорнобиля).
За висловом Ліни Костенко: «…людина, ось хто чинник цієї катастрофи і ії жертва. І знову – чинник. Бо висновки з цієї катастрофи не зроблено, Україна і надалі не гарантована від подібних катастроф… Зона відчудження – це не просто радіоактивно забруднена територія. Це чорна діра, яка поглинула цілий етнос, його ономастику, мову, історію, звичаї, промисли і мистецтво, призвела до непоправних деформацій, віками сформованої етнопсихології».
Це слова не тільки поетеси, а й учасниці комплексної історично-етнографічної експедиції у світ цивілізації Полісся, що зникає,
із документами якої відвідувачі можуть ознайомитись на стенді виставки читального залу бібліотеки імені Т. Шевченка для дорослих.
Пан Станіслав, активний відвідувач бібліотеки переглядає світлини фоторепортера Ігоря Костіна, що увійшли до антології світової публіцистики.
Ігорь Костін єдиний у світі репортер, який у 86-му стояв із камерою в руках у зоні великих доз радіації на заваленому радіоактивним палливом даху 4-го блока, знімаючи подвиг солдат. Він показав правду зони, навіть гірку, із його першими фотографіями закінчилися і старі часи неомеженої загальної брехні.
Джерело: Костін І. Ф. Чорнобиль: Сповідь репортера: [Книга-альбом], – Київ : Мистецтво, 2002. – 320 с. : іл.
#Чорнобильська_катастрофа
#Чорнобиль_зона_двадцять_перший_вік
#Бібліотека_ім_Т_Шевченка_для_дорослих
Залиште відгук