«Це важко зрозуміти. Але це правда: Валерій був щасливий. Там, у політтаборі, він писав те, що боялися вимовити вголос «на волі». Його штампували з громадських трибун тавром «відступника і буржуазного націоналіста», а він у таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише – кращий». Цією цитатою Семена Глузмана, дисидента і політв’язня, розпочався захід про Валерія Марченка, на честь якого перейменовано одну з площ неподалік бібліотеки.
Тож в рамках проєкту «Позбуватися чужого, повертати своє» 3 листопада в бібліотеці ім. І. Котляревського відбулася зустріч
зі старшою науковою співробітницею Національного музею історії України Ольга Голдованська.
Пані Ольга завітала з лекцією «Нові імена на мапі Києва: площа Валерія Марченка», під час якої зробила презентацію та продемонструвала документальну стрічку «Хто ви є, містер Джекі» про листування Валерія Марченка з американкою Джекі.
Валерій Веніамінович Марченко – правозахисник, журналіст, перекладач, науковець, борець “проти цілої імперії брехні”, який викривав політику влади, спрямовану проти української культури, і став однією з її жертв. Йому інкримінували написання антирадянських творів, агітацію в усній та письмовій формі, читання й розповсюдження праці Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація “, виготовлення і розповсюдження документів з метою підірвати й ослабити радянську державу і суспільний лад. Його увʼязнювали двічі. Уперше – 1973-го, тоді Валерій отримав шість років таборів і два роки заслання. Удруге це сталося 1983-го, його засудили за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР («антирадянська агітація та пропаганда») на десять років увʼязнення та п’ять років заслання, визнавши особливо небезпечним рецидивістом. Валерій Марченко був реабілітований посмертно у 1991 році.
Зустріч вийшла надзвичайно цікава, дуже тепла та щемлива, бібліотека вдячна за неї пані Ользі і сподівається ще не раз побачити її в гостях.
Залиште відгук