Бібліотека ім. М. Костомарова, провела інформаційне досьє, присвячене видатній кіноакторці епохи німого кіно,
якій вдалося стати чи не найяскравішою кінозіркою початку ХХ століття.
Існує кілька версій, як Віра Холодна потрапила в кінематограф. За версією Олександра Вертинського це сталося завдяки йому: мовляв, він якось зустрів Віру на Кузнецькому мосту, по котрому вона щоденно гуляла, й запропонував пробуватись у кіно, вона спершу відмовлялася, потім зацікавилась, і він привіз її на кінофабрику, де показав дирекції.
Хоча, можливо, все було значно прозаїчніше: почалася Перша світова війна, чоловіка мобілізували на фронт, в сім’ї виникли фінансові проблеми. От щоб прогодувати дітей, Віра й зважилася пройти кінопроби у режисера Володимира Гардіна. Він так описав зустріч із молодою статисткою: «Струнка й гнучка, вона сиділа переді мною, опустивши гарні вії на чарівні очі, й говорила про те, що хоче спробувати себе на екрані. Тоді Віра Холодна вміла лише повертати прекрасну голівку й поводити очима вліво, вправо та догори. Виходило це чудово, проте більше красуня нічого показати не зуміла».
Гардін зняв Віру в маленькій ролі італійки-годувальниці в картині «Анна Кареніна», яка вважалася одним з кращих зразків своєї епохиє. Але прориву не сталося: режисер подумки поставив діагноз «нічого не вийде» і не зарахував акторку до трупи.
На юну красуню в одному з епізодів звернув увагу співвласник кіноательє Пауль Ернст Тіман. Він дав мадам Холодній рекомендаційного листа до Євгена Бауера, режисера-художника з фірми-конкурента, кіноательє «О. Ханжонков і Ко».
Навесні 1915 року кінокар’єра полтавської Попелюшки отримала потужне прискорення – Бауер розгледів її прихований талант і чарівну жіночність. «Я знайшов скарб», – оголосив Бауер після зустрічі з Вірою. Й одразу взявся до зйомок фільму з Вірою Холодною у головній ролі. Це була «Пісня торжествуючого кохання» за повістю Івана Тургенєва.
Залиште відгук