У бібліотеці ім. М. Костомарова відбувся захід, присвячений справжньому скарбу української літератури –
Максиму Тадейовичу Рильському.
Максим Рильський – ім’я, яке в Україні відоме і поважається не лише серед літераторів, а й серед всіх шанувальників слова. Його творчість, вірші та поезії вже давно стали частиною національної спадщини, і він залишається великою душею української поезії.
Прагненням до «великої землі» культури, до краси й повновагості слова, до мудрості народу позначене усе творче життя видатного поета. Максим Рильський був душею і совістю свого народу. Він був не просто поет, а мислитель, філософ, мудрець і працелюб, який зі свого Голосієва у Києві, мудро примружившись, бачив увесь світ, але ніколи не забував своєї Романівки. Тому й міг, осягнувши вершини світової культури, заповісти нащадкам:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози.
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить.
«Не забувайте при тому, що був Максим Тадейович надзвичайно живою людиною – і все людське було йому притаманне: він завжди був з людьми й на людях, надто полюбляв задушевні розмови в товаристві, не цурався і приятелів за чаркою, сумлінно відбував весь мисливський сезон з рушницею в руках… Крім того, він подорожував безперестанку – і по рідній країні, і по всіх світах. Скажу правду: я більше не знав людей такої невичерпної енергії, які б все робили так багато і так скоро… І про талан його хочеться сказати так: він був блискучий, але глибокий, був скорий, але бездоганний.» /Ю. Смолич. 1969/
«Є такі люди, про яких мовиться: «О, це мудрий чоловік, але розум його злий». Характер Максима Рильського поєднував розум з добротою, його мудрість лагідна і, мабуть, тому незаперечна.» /Д. Павличко. 1969/
Залиште відгук