25 листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років та масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.
Їжа як зброя. 1932-1933-й роки на території нинішньої України показали, наскільки потужного удару така зброя може завдати, якщо потрапить до рук тоталітарного диктату. Тоді через свідому політику радянської влади загинули мільйони людей. Голодомор визнали геноцидом 17 держав. Сьогодні його називають одним із найбільших злочинів проти людства. Напевно ми ніколи не дізнаємося ані повного списку імен загиблих під час Голодомору, ані точної їхньої кількості. Голодомор — це не тільки страшна трагедія, але й сукупність фактів, задокументованих в офіційних джерелах, свідчень очевидців та статистичних даних. В бібліотеці ім.А.Костецького для дітей, під час зустрічі дев’ятикласників Київської гімназії 154 із старшою науковою співробітницею Національного музею літератури України Наталею Миколаївною Кучер учні почули, майже з перших вуст, спогади очевидців тієї неоголошеної війни проти українського народу. Наталя Кучер розповіла історію власної сім’ї, і презентувала книгу спогадів своєї свекрухи, Анастасії Лисивець «Скажи про щасливе життя…», яка задокументувала ті жахливі події, без жодної надії на прижиттєве опублікування. Свідчення-пам’ять тих, хто або пережив Голодомор, або тих, кому рідні розповіли про ті страхітні часи мають бути почутими. А нові покоління — віднайти правду та прийняти ті уроки, які вартували життя мільйонів людей.
На знак вшанування пам`яті жертв Голодомору в бібліотеці відкрито тематичну книжкову виставку «І падав дзвін на цифрі 33…». Крім документальних та публіцистичних матеріалів, на книжковій виставці представлені художні твори, присвячені темі голодоморів в Україні. Нехай пам’ять про всіх невинних жертв Голодомору згуртує нас, додасть нам мудрості та наснаги на благо світлого майбутнього та збереження держави!
Залиште відгук