На межі століть Київ охопила справжня «будівельна лихоманка». Історія столиці кінця 19-го початку 20-го століття знає три хвилі великого будівництва. На останньому такому піку 1910-11 роках будувалося по триста-чотириста будинків. У 1907-1912 роках було збудовано 1901 будинок, 795 з яких були окрасою міста. Саме в цей час поширюється такий тип забудови як прибуткові будинки, де винаймали житло кияни. Київські прибуткові будинки – це багатоквартирні житлові будинки, призначені для здачі квартир в оренду. За підрахунками дослідників, на зламі XIX-XX сторіч у Києві звели близько 850 прибуткових будинків. Власниками прибуткових будинків були приватні особи, заможні архітектори, комерційні і благодійні товариства, навчальні заклади, сиротинці, монастирі та інші установи, які прагнули отримати стабільне джерело прибутку.
У розпалі другої київської будівельної компанії на замовлення подружжя Ольги та Володимира Андре, які придбали ділянку №40/1 у Катерини Гвоздик на розі вулиць Львівської (нині – вул. Січових Стрільців) та Діонісівського (нині – Варязького) провулка, упродовж 1913-1915 років споруджено великий прибутковий будинок за проєктом київського архітектора та цивільного інженера Володимира Безсмертного. За визначенням дослідників, ця будівля – оригінальний зразок житлової забудови у стилі модерну, виразність якої досягнуто винятково архітектурними засобами без орнаментального декору. Первісно будівля була п’ятиповерхова, Г-подібна у плані з довшим крилом з боку провулка.
Відомий києвознавець Дмитро Малаков у своїй книзі про Володимира Безсмертного «Архітектор Безсмертний. Доцільність і естетика» писав: «У новій будівлі архітектор повторив той самий ритм вікон і таку само висоту, що й у будинку №42, однак надав цій споруді і нових рис, йдучи в ногу зі світовим поступом архітектурних смаків, лише акцентуючи увагу на крупних формах та створюючи водночас неповторний образ будинку.
Зодчий вкотре залишився вірним власним уподобанням та схильності до оригінальних рішень, ніким доти й потім не повторених. Такою деталлю стало оформлення наріжної частини будинку високим конічним шатром над круглим крислатим «капелюшем»… А під «капелюшем» розмістилася низка невеличких заокруглених віконечок, що так нагадує авторський прийом, використаний перед тим у надбудові Присутственних місць та, особливо, – у «Будинку з котами». Так само виразно й водночас неповторно подано наріжну лоджію, виконану в залізобетоні, у формах так званої «дачної» архітектури …залізобетонне огородження підкреслює і відтінює довгі балкони, влаштовані на другому та п’ятому поверхах».
У 1990-х роках будинок реконструювали та надбудували шостий поверх, що значно спотворило його первісний вигляд.
Впорядкувала: Кузьмінова Т. (03.03.2025 р.)
Бібліографія:
- Малаков, Д. В., Архітектор Безсмертний. Доцільність і естетика. / Дмитро Малаков. – К. : Кий, 2013. – 232 с.: іл.
- Малаков, Д. В., Прибуткові будинки Києва / Дмитро Малаков. – К. : Кий, 2009. – 384 с.: іл.
Залиште відгук