Друга світова війна охопила значну частину нашої планети. Участь у ній взяла 61 держава. Воєнні дії велися на території близько 40 країн – у Європі, північній Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні. За різними оцінками, в тій війні загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Водночас українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву. Обидва тоталітарні режими під час окупації території України здійснювали численні злочини проти цивільного населення – Голокост, масові вбивства та депортації народів. Втрати українців у Другій світовій – близько 8 мільйонів осіб (із них п’ять мільйонів – цивільних та три мільйони військових). Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і комуністичного, а також через лицемірну «політику умиротворення» щодо Гітлера провідних країн світу. Тому важливо пам’ятати, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.
Сьогодні світове співтовариство має змогу спертися на той гіркий досвід та історичні уроки для прийняття адекватних безпекових рішень, зокрема щодо російської агресії проти України.
Сьогодні бібліотека ім. С. Васильченка для дітей завітала на зустріч до третіх класів спеціалізованої школи № 139 з поглибленим вивченням математики.
Так, звісно, вести розмови з дітьми про війну дуже важко, а головне – такі розмови треба проводити обережно. Діти мають знати Історію. Найголовніше правило й завдання бібліотекаря – дітям має бути цікаво, пізнавально і без морального травмування.
На зустріч до улюбленої бібліотеки і рідної школи завітала менеджерка видавництва «Дух і Літера» Наталія Степанчук. Пані Наталія ознайомила дітей з чудовою книжкою «Мікова книжка» автора Лауріс Ґундарс у перекладі Ліни Мельник, яка вийшла з друку у видавництві «Чорні вівці». Книжка розповідає про Латвію у часи Другої світової війни. Головний персонаж книжки – ведмедик Мік, зазнав багатьох перепитій, але пережив війну і повернувся додому. В книзі йдеться про те, чи може врятуватися той, чию домівку знищили, а його ноги не призначені для довгої дороги, рот не видає ні звуку, і тільки сяють блискучі очі? Не може? Проте ведмедик Мік урятувався, витримав. Його примусили зануритись у найжахливішу темряву світу, пережити найнестерпніший холод, опинитися глибоко в лісі, де свистять кулі, — але він не зник, не загинув. Бо Мік знає: є той, хто думає про нього, пам’ятає. Є той, хто любить Міка, дуже любить. Ієва любить Міка. І Латвія любить Міка. А Мік — Латвію. Свою етнічну батьківщину.
Цікава історія, оригінальне видання, дітям було цікаво. Щиро дякуємо пані Наталії за чудові новинки!
Також на зустрічі діти дізнались про музей воєнного дитинства.
Ми переконані, що історії дітей, на дорослішання яких вплинули збройні конфлікти, мають бути почутими. А тому відкрили в Україні філію Музею воєнного дитинства, що був започаткований у Боснії та Герцеговині. Музей документує розповіді людей про воєнне дитинство та організовує інтерактивні виставки, щоб представити їхній досвід.
Залиште відгук