«Їм було про що поговорити. І про що помовчати…»
Десята зустріч з циклу «Юдаїка в Україні», що відбулась 7 червня в бібліотеці ім. Ошера Шварцмана, була присвячена українському мистецтвознавцю, досліднику Данилі Щербаківському та його учням, їх дослідженням єврейського мистецтва на теренах України.
Наш гість – також мистецтвознавець, художник, професор, з минулого року – член-кореспондент Національної академії мистецтв України Євген Котляр, відомий своїми мистецькими проєктами, що присвячені українському штетлу – маленьким єврейським містечкам, їх побуту, культурі, атмосфері. «У своїй багатогранній роботі Є. Котляр намагається дослідити, відродити, презентувати й популяризувати єврейську культуру в широкому візуальному різноманітті традиції і сучасності, надати голос знищеній генерації українських мистецтвознавців 1920-х – 30-х років, які досліджували єврейські пам’ятки.» (НАМ України).
У своїх розвідках Євген і звернувся до постаті Данили Щербаківського, почав ретельно вивчати залишений ним спадок – рукописи, щоденники, замальовки, фотографії…
То чому український вчений Щербаківський займався дослідженнями єврейського мистецтва? Звісно, справа була і в його біографії, адже його мала батьківщина – Шпичинці Сквірського повіту (нині Бердичівський район Житомирської області), місця, де тогочасне єврейське життя вирувало всіма своїми барвами. Та ось ще слова з автореферату Ірини Ходак, відомої дослідниці життя Данили Михайловича: «Д. Щербаківський усвідомлював необхідність міжетнічних культурних досліджень, тому впродовж усієї діяльності значну увагу приділяв збиранню / фіксації й дослідженню традиційного єврейського мистецтва в Україні, зокрема синагогального зодчества, житлового будівництва, мацев, ритуальних предметів. У роботі засвідчено тяглість інтересу вченого до окресленої проблематики, уточнено хронологію та топографію його експедицій, указано на зусилля, які він уживав для зацікавлення цією тематикою молодих науковців». І продовжує вже Є. Котляр: «В цьому інтересі до єврейського мистецтва вона бачила усвідомлений підхід Щербаківського, який вважав необхідним для історика українського мистецтва вивчення мистецтва народів, які мешкали на українських етнічних землях. У цьому, зокрема, і складалася його концепція українського мистецтва, яку поділяли його колеги».
Євгеній ділився з нами світлинами, малюнками та фото, що він знайшов в архівах – унікальні види синагог та їх розписів, детальні описи мацев – єврейських надгробків, сторінки зі щоденників, листи… Цікаво, що серед учнів Щербаківського, хто допомагав йому в цих дослідженнях, було лише декілька євреїв. Про ґрунтовність цієї роботи свідчить те, що сам Щербаківський розробив для своїх молодих колег опитувальник, складений аж із 100 пунктів. І по кожному об’єкту мав бути даний детальний опис.
На жаль, трагічна загибель Щербаківського 1927 року (який не міг більше боротися з чиновниками від мистецтва, їх свавіллям «що губить плоди його життя і всю ідею українського культурного відродження») перервала дослідження, він не встиг опублікувати майже нічого з єврейських розвідок. Невдовзі від червоного терору загинули й майже всі його учні…
Коли у 2022 році Євгеній Котляр змушений був переїхати з рідного Харкова до Києва, однією з перших його справ було піти до Лаври, до могили Щербаківського. Прийшов, постояв. «Нам було про що поговорити… І про що помовчати…»
Десять зустрічей, десять розмов про різні аспекти єврейського життя в Україні, про минуле і сучасне. Цілий навчальний рік. Ще й чотири цікаві виставки з архівів Центру Юдаїки. Сотні подарованих видавництвом «Дух і Літера» книжок.
З Леонідом Фінбергом, Анною Уманською та Іриною Климовою ми відкривали наш цикл у вересні 25-го, представляли виставку робіт Лева Скопа, Віктора Гуцала, Вадима Сідура та Леоніда Балаклава з архівів Центру Юдаїки.
З Юрієм Морозовим розмовляли про єврейський кінематограф початку ХХ століття та роздивлялись матеріали створеної ним більше 30 років тому виставки про єврейських режисерів, сценаристів, акторів… А ще дивились старе німе кіно за творами Шолом-Алейхема.
Потім – єврейське книговидання від початку 1990-х років, знову Леонід Фінберг та його молоді колеги Анна Уманська та Тетяна Непипенко.
Хто б міг розповісти про єврейську мультиплікацію краще ніж Олена Касавіна. Та й не просто розповісти, а представити оновлену версію чудового анімаційного фільму «Бобе майсес», який з неперевершеним єврейським мелосом переозвучила Ада Роговцева.
2026-й рік ми розпочали разом із Тетяною Непипенко та Анною Уманською розмовами про українські переклади єврейської літератури, складнощі та успіхи в цій роботі.
Потім разом із відомим громадським діячем Йосипом Зісельсом намагались розібратись в складних відносинах українських і єврейських дисидентів.
І знову зустріч з кінознавцем, продюсером Юрієм Морозовим – розповіді про перші єврейські програми на українському телебаченні. І нова виставка, присвячена видатним євреям в культурі України ХХ століття, фактично – сторінки історії єврейської громади.
В квітні Центр Юдаїки робив нам екскурсію Віртуальним музеєм єврейської історії і культури України. Нашими екскурсоводами стали Леонід Фінберг та Маргарита Єгорченко.
Напередодні Дня Києва про його єврейську історію розповідала директор Інституту юдаїки Юлія Смілянська.
І ось, зустріч десята. Євген Котляр про Данила Щербаківського та його єврейські студії. І ще одна виставка, присвячена колекції Семена Анського та техниці рейзеле.
Дякуємо нашим партнерам з ЄСКЦ «Гілель», дякуємо за підтримку JDC Ukraine. Дякуємо Всеукраїнському благодійному фонду «Заради тебе» за те, що під час відключень електрики ми завжди були зі світлом.
Та хоч цей цикл вже завершено, ми не прощаємось, і разом з Центром вивчення історії та культури східноєвропейського єврейства й видавництвом «Дух і Літера» починаємо готувати нові цікаві зустрічі. Можливо, тему для них підкажете ви, наші любі читачі?
Залиште відгук