Бібліотека ім. М. Костомарова провела культурно-історичний захід «Іконопис в українській культурі», з вихованцями ліцею-інтернату №23 «Кадетський корпус». Ведучі: Жученко Марина, Страковська Олена
Грудень не тільки перший зимовий місяць, який приносить морозну свіжість та передноворічний настрій, але й багатий на релігійні свята: Катерини, Андрія, Миколая, Варвари. І це гарний привід для зустрічі з ліцеїстами «Кадетського корпусу», щоб поглибити знання з історії та традицій українського православного іконопису.
Ікони, як вид релігійного малярства, виникли дуже давно. Культ ікон офіційно був прийнятий на сьомому Вселенському соборі 787 року у місті Нікеї. Перші ікони, які були привезені у Київську Русь, були з Візантії та Болгарії, а вже починаючи з кінця ХІ ст. з’явилися власні ікони. У цей період утворюється Київська школа іконопису. Видатним іконописцем та засновником цієї школи був чернець Києво-Печерського монастиря Алімпій Печерський, який пройшов школу візантійських майстрів. У XV-XVII ст. Львів стає своєрідною столицею українського монументального іконопису. У другій половині ХVI ст. ренесансні впливи стають відчутними і в українському малярстві. Настінний розпис та іконопис залишаються основними видами, але поряд із ними виникають нові жанри – портрет, історичний живопис, в іконах і фресках інтерес художника зростає до реалістичного зображення персонажів, показу побутових сцен, краєвиду.
Український іконографічний канон стилю бароко розглядається як посередник між релігійною словесністю (канонічними та апокрифічними Євангеліями) та живописом (іконою).
Розглядаючи цю тему з ліцеїстами, бібліотекарі звернули увагу, що український іконопис має свою особливість. А саме, самобутність малюнку та кольори. Колір української ікони виразний та не притемнений. Яскравість – головна ознака української ікони. В Україні ікона традиційно пишеться на липовій дошці, для фарб використовують лише натуральні матеріали. Кожен колір на іконі має свій символ: червоний – божественність; синій – благодать; зелений – природу, надію; жовтий – це тло ікони.
На межі ХІХ-ХХ ст. ікона втратила свій суто сакральний зміст, коли почали на неї дивитися окрім духовного погляду ще і як на витвір мистецтва.
Під час обговорення, працівникам бібліотеки ім. М. Костомарова було цікаво дізнатися думку учнів на теми пов’язані з іконами. Наприклад, чи можна продавати ікони чи лише дарувати? Чи треба для написання ікон дотримуватися сувового посту та багато молитися? Відповіді були дуже змістовні та обґрунтовані.
Для заходу бібліотекарі використали книги, фотоальбоми та репродукції картин, присвячені українському іконописному мистецтву, залучивши ліцеїстів до вивчення та шанобливого ставлення до культурної спадщини українського духовного живопису.
Залиште відгук