Пам’яті жертв голодоморів в Україні присвячується

«Три колоски, закуті дротом,
три колоски, три колоски …
Над білим янголом скорботи –
незгасний духу смолоскип»

О. Кавуненко

Щороку наприкінці листопада весь народ України низько схиляє голову в знак жалоби перед пам’яттю невинних жертв далеких

 1932-1933-х років.

Україна пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів. 

Біль Голодомору ніколи не зникне, він завжди буде з українцями.

Віддаючи шану пам’яті всім тим,  кого не оминула  лиха коса Голодомору, вклонімося  ХЛІБУ нашому насущному!

Україна – держава з давньою і багатою культурою хліборобства. Зерно тут почали вирощувати ще з часів неоліту – VI-IV тисячоліття до н. е.

У 1848 році, перебуваючи в Україні, французький письменник Оноре де Бальзак писав: «…як ви приїдете на Україну, в цей рай земний, де я запримітив уже 77 способів приготовлення хліба…»

Українське селянство вміло і ростити хліб і випікати смачні паляниці, мало для цього і родючі землі. За даними Бойка О. Д., в Україні забезпеченість ріллею у розрахунку на одного жителя становить 0,75 га, тоді як у Великобританії – 0,12 га, у Німеччині – 0,20 га, у середньому в Європі – 0,26 га, у світі – 0,29 га .

На фоні наведених вище прикладів, штучні голодомори ХХ століття ще більше вражають, а злочини сталінського режиму проти українського селянства не знаходять ніяких оправдань. Деякі дослідники бережливе ставлення українців до хліба і хлібних крихт пояснюють пережитими голодоморами. Проте, детальні етнографічні дослідження показують, що ми такі ощадливі не через злидні і голод, а завдяки давній високій культурі і традиційним віруванням українців.

Для українців хліб не лише матеріальна річ, це – святиня, предмет обожнювання, оберіг, жертовна страва або й саме божество чи втілення божественної сили.

Його цілують, ним присягають, скріплюють договір, з ним пов’язують добробут і навіть саме життя, адже слова «жити» й «жито» в українській мові мають один корінь.