Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз.
Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
/Іван Франко/
9 вересня для нас особливий день – сьогодні виповнюється 255 років від дня народження Івана Петровича Котляревського –
видатного українського письменника, драматурга, поета, громадського діяча, «батька» української народної мови
і просто веселої та дотепної людини, чиє ім’я з гордістю носить наша бібліотека вже понад півсторіччя.
І, звичайно, ми не витримали і почали святкувати цей ювілей заздалегідь. Святкові заходи відкрилися в наш Клубний день,
коли ми провели тематичні засідання розмовного клубу «Слово до слова» та Клубу інтелектуального кіно.
Члени клубів дізналися багато цікавого про біографію Котляревського, його вдачу, історію написання найбільш відомих творів, обговорили незвичайну мову «Енеїди», почитали та знайшли в ній прислів’я, фразеологізми та крилаті фрази, розглянули та обговорили колекцію видань творів Івана Котляревського, яка є в бібліотеці, та виставки, що були підготовані до ювілею… Клуб кіно переглянув та поділився враженнями про документальну стрічку, присвячену долі поета, під назвою «Любов єдина».
Святкування продовжились голосними читаннями «Чудово звучить Котляревського слово», які зазвичай проходять кожного року у сквері, що також носить ім’я поета. Але збиратись біля закритого пам’ятника виявилося дуже сумно, тож ми залишили там кошик з квітами, постукали до Івана Петровича, нагадали, мов, «будеш, батько, панувати, поки живуть люди», а читати вголос пішли до рідної бібліотеки. Ми віримо та сподіваємось, що вже наступного року Іван Петрович, як і всі наші улюблені пам’ятники, як і усі ми, зможе вийти з укриття, і зібрання та читання біля пам’ятника знов стануть щорічним святом…
Вечір-вшанування «Іван Котляревський – лицар чину і слова» став кульмінацією ювілейних заходів. Ми поділилися цікавими фактами про «Енеїду», обговорили, чому її називають енциклопедією українського народу та початком нової української літератури, а також проаналізували козацьку тему у творі. Багато уваги ми приділили портретам Івана Котляревського та художникам, що малювали поета, сценки з його життя та ілюстрували видання його творів. А основну увагу зосередили на особистості Івана Петровича. Чому покинув семінарію? Як ставився до військової служби та свого мундиру? Говорили про його дипломатичні здібності та роль у штурмі фортеці Ізмаїл. Про те, які анекдоти любив та вигадував сам, про веселі вигадані їм історії, завдяки яким нині його б назвали, мабуть, «стендапером», а тоді вважали просто веселою людиною із багатою уявою. Про єдину любов поета. Про успіхи навчального закладу, яким опікувався Іван Петрович у Полтаві. Про театр, актором, директором та драматургом якого був Котляревський. І, звичайно, про те, чому саме Івана Котляревського не забудуть люди, «поки сонце в небі сяє»…
Ще цілий тиждень триватимуть виставки, тому заходьте, аби переглянути книги, ілюстрації, фотографії з Музею-садиби Івана Котляревського у Полтаві, отримати ювілейний буклет та зануритись у безсмертну «Енеїду».
І наостанок – невеличкий анонс: у жовтні ми запрошуємо всіх на літературно-мистецький вечір
«Іван Котляревський у театрі і кіно».
#9_вересня
#255_років_Івану_Котляревському
#ювілейні_заходи
#клубний_день
#голосні_читання
#вечір_вшанування
Залиште відгук