13 лютого в бібліотеці ім. С. Васильченка для дітей відбулась зустріч старшокласників спеціалізованої середньої школи №139
з цікавою людиною – Андрієм Кучером.
Андрій Кучер – військовослужбовець десантно-штурмових військ з позивним «Мер», засновник Спілки поранених «Міцні 300», спортивний амбасадор проєкту від «Повернись живим».
З початком повномасштабного вторгнення Андрій вивіз свою сім’ю в безпечне місце та пішов до районного ТЦК. Через велику кількість добровольців його не взяли на службу, але він не втрачав часу та почав активну волонтерську роботу, створив кухню, на якій безоплатно годував людей з прифронтових територій.
З початком створювання в Україні ДФТГ (добровольчі формування ред.) Андрій підписав контракт і невдовзі став командиром групи швидкого реагування. Згодом, разом з декількома хлопцями, знову за власним бажанням прийшов до ТЦК з твердим переконанням потрапити в десантно-штурмові війська.
Коротко про формування Спілки поранених «Міцні 300»:
Андрій мав досвід роботи політтехнологом, тому розумів як і що слід робити. І першим кроком було створення Спілки поранених «Міцні 300». Її метою є захист прав поранених, юридична консультація та, за необхідності, допомога професійних адвокатів, сприяння поліпшенню реабілітації військових, вплив на законодавство України щодо УБД (статус учасника бойових дій), ВЛК (військово-лікарська комісія), МСЕК та багатьох інших необхідних питаннях.
Щотижня Андрій влаштовує для хлопців з госпіталів виїзні екскурсії чи майстер-класи. Крім того, організація залучає військових до адаптивних видів спорту та заохочує долучатися до змагань «Ігри нескорених».
Зустріч промайнула швидко у відвертій, щирій розмові. У пана Андрія відразу відбувся контакт з аудиторією. Учням було дуже цікаво почути живу історію сьогодення в аудиторії, а не через екран. Вони були безмежно щасливі особисто поспілкуватися з військовим. Спочатку діти соромились ставити запитання, а потім стався прорив! Запитання ставили серйозні й дорослі. Ми спостерігали як діти сприймають наше сьогодення і яке у них доросле мислення. Оскільки тема війни стала частиною нашого життя, учням цікаво було почути відповіді на свої питання саме від військового.
Які відчуття у вас були в бою? Чи були у вас операції з приборами нічного бачення? Чи була у вас військова кафедра коли ви навчались і яка ваша професія? Чи мріяли бути військовим? Як сім`я відреагувала на те, що ви пішли на війну? Ніхто не залишився байдужим. Адже діти спілкувались з людиною сильної волі, міцного характеру, впевненим у собі патріотом України.
Дякуємо пану Андрію за неймовірно емоційну зустріч, та за чіткі межі в спілкування з дітьми!
Залиште відгук