Ой упали ж та впали криваві роси
На тихенькі-тихі поля.
Мій народе! Темний і босий!
Хай святиться твоє ім’я!
Хай розквітнуть нові жита
Пишним цвітом нової слави!
Гей, ти, муко моя свята
Часе кривавий!
Убієнним синам твоїм
І усім тим,
Що будуть забиті,
Щоб повстати в безсмертнім міті,
Всім
Їм –
Осанна!
Євген Плужник «Галілей»
Цими днями 83 роки тому в карельському лісовому урочищі Сандармох машина смерті працювала з особливою жорстокістю: кати із скаженою завзятістю вбивали людей, щоб прислужитися владі напередодні двадцятиріччя так званої жовтневої революції.
З 27 жовтня по 4 листопада 1937 році тут розстріляли найбільшу групу ув’язнених – 1111 людей – представників української культурної еліти.
Горезвісна Соловецька каторга прийняла до себе майже всіх представників народів СРСР і навіть Європи й Америки. Можна вважати, що совєтська табірна система почалася, коли 13 жовтня 1923 року було створено Соловецький табір особливого призначення з двома пересильно-розподільчими пунктами у Архангельську та Кемі. Каторга проіснувала до 2 листопада 1939 р.
«Соловецькі табори – країна мук і відчаю. Переважну більшість з тих, хто туди потрапляв, чекала загибель. У запліснявілих мурах монастиря, де колись ченці кадили фіміам покори Всевишньому, тепер фабрикували романтичну брехню про любов- ненависть і царство Боже на землі», – писав письменник І. Гришин-Грищук, який пережив сибірські табори.
Вшановуючи пам’ять всіх тих, чий земний шлях закінчився в урочищі Сандормох , Центральна районна бібліотека імені Євгена Плужника провела онлайн – бесіду з відомим українським письменником Юрієм Винничуком, упорядником літературної антології «Соловецький етап».
Темі «Розстріляного відродження», присвячено багато літературознавчих розвідок «Із забуття в безсмертя» Миколи Жулинського, «У жорнах репресій» Івана Ільєнка, «Розстріляна муза» Яра Славутича, антологія «Розстріляне відродження» Юрія Лавріненка та інші.
У доробку нашого гостя Юрія Винничука теж є книги, даної тематики – «Розіп’ята муза», «Невідоме розстріляне відродження» ,та сьогодні ми говорили саме про «Соловецький етап».
Ця антологія присвячується тому останньому етапу 1937-го року з Соловків до урочища Сандармох у Карелії, де було вистріляно цвіт української інтелігенції, а серед них кілька десятків науковців та біля трьох десятків письменників.
Згадаємо їх поіменно:
Василь Атаманюк–Яблуненко (40 років)
Марко Вороний (33 роки)
Григорій Епік (36 років)
Микола Зеров (47 років)
Мирослав Ірчан (41 рік)
Михайло Качанюк (48 років)
Яків Ковальчук (48 років)
Михайло Козоріс (55 років)
Антін Крушельницький (59 років)
разом із двома синами – Богданом (31 рік)
та Остапом (24 роки).
Микола Куліш (45 років)
Лесь Курбас (50 років)
Андрій Панів (38 років)
Валер’ян Підмогильний (36 років)
Валер’ян Поліщук (40 років)
Клим Поліщук (46 років)
Олекса Слісаренко (46 років)
Микола Стрельцов (47 років)
Володимир Штангей (42 роки)
Павло Филипович (46 років)
Михайло Яловий (42 роки)
Залиште відгук