З нагоди 77-ї річниці звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників бібліотека ім. М. Костомарова пропонує згадати основні події визволення столиці України на прикладі пам’яток історії та культури.
У літопису кожного народу є події, що за своїм історичним значенням набувають величезної ваги та стають надбанням людства. Такою подією до анналів світової історії увійшла Перемога над фашизмом в роки Другої світової війни, яка стала найбільшим збройним конфліктом в історії людських цивілізацій.
У коловерть воєнних подій були втягнуті 61 держава, 80% населення земної кулі, бойові дії велися на суші і в повітрі, на воді і під водою. Воєнні дії в Україні не припинялися від 22 червня 1941 р. до 28 жовтня 1944 р. на території України відбулися найбільш успішні наступальні операції, проведені в роки Великої Вітчизняної війни. Особливе місце за складністю і унікальністю операцій в історії Другої світової і Великої Вітчизняної війни посідає форсування Дніпра і визволення столиці України – Києва та подолання гірських масивів Карпат.
Форсування Дніпра і битва за Київ увійшли в історію як небачений приклад масового героїзму та самопожертви радянських воїнів. Тисячі бійців і командирів загинули в боях за захоплення і розширення плацдармів на правому березі Дніпра. Форсувати Дніпро і утримувати плацдарми часто доводилося без допомоги й підтримки танків і гармат, не вистачало понтонів, човнів.
В результаті наступальної операції в жовтні 1943 р. було створено три стратегічних плацдарми – Букринський, Лютезький і в гирлі р. Прип’ять. Успішне форсування Дніпра на південно-західному напрямку стало вирішальним Фактором для визволення столиці. На ознаменування визволення Києва 6 листопада 1943 р. 55-ти з’єднанням і Частинам було присвоєно найменування Київських, їх Перелік викарбовано золотими літерами на стелі в приміщенні Київської міської Ради народних депутатів.
Ще під час війни постало питання про увічнення основних подій і героїв Київської наступальної операції і визволення столиці. З великою увагою громадськість України слідкувала за проектуванням пам’ятника на могилі командувача 1-м Українським фронтом, генерала армії, Героя Радянського Союзу М. Ф. Ватутіна. В оголошеному в 1944 р. конкурсі кращим було визнано проект Є. Вучетича, який і став автором пам’ятника на могилі полководця.
В лютому 1944 р. київський архітектор-художник Г. Домашенко передав у дар проект пам’ятника-музея з нагоди визволення Києва від нацистських загарбників. Проект пам’ятника не був оригінальним і відбивав загальні тенденції монументальної пропаганди того часу.
Цей проект не був втілений у життя. Разом з тим, його розгляд став підставою для більш широкого обговорення проблем увічнення пам’ятних місць воєнних подій в Україні. Закладені в ньому ідеї можна прослідкувати у пам’ятнику-музеї «Битва за Київ» у Ново-Петрівцях та в меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp.»
З метою увічнення подій 1943 p., подвигів воїнів 1-го Українського фронту частина території Вишгородського району (Київська обл.) оголошена державним заповідником, в якому зберігаються польові оборонні споруди-бліндажі, окопи, траншеї, доти, спостережні пункти. В центрі села в 1980 р. відкрито діораму «Битва за Київ. Лютезький плацдарм. 1943 р.». В 1995 р. комплекс отримав статус Державного музею-заповідника «Битва за Київ в 1943 р.». Експозиція музею і діорама розмістилися в новозбудованому приміщенні в центрі села.
У 1985 р. відбулося урочисте відкриття монумента на честь подвигів радянських воїнів у боях під час форсування Дніпра в районі с. Балико-Щучинка Кагарлицького району (Київська обл.) на Букринському плацдармі.
Понад півтори тисячі пам’яток воєнної історії у Києві пов’язані з подіями Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. Переважна більшість, це могили радянських воїнів, партизанів та підпільників, які загинули під час оборони і визволення столиці України. У Києві споруджено 419 пам’ятників, обелісків, меморіалів, монументів на честь радянських воїнів, полеглих у роки Великої Вітчизняної війни, 119 вулиць і площ названо на честь воєнних подій.
У другій половині 60-х років в Україні розгорнулися роботи по спорудженню обелісків у містах-героях – Києві, Керчі. Одесі, Севастополі. 10 березня 1966 р. Рада Міністрів Української РСР прийняла постанову «Про спорудження обеліска в місті-герої Києві», у квітні був оголошений конкурс на проект пам’ятника Слави.
40-метровий обеліск на честь міста-героя піднявся на площі Перемоги. Подвиг захисників і визволителів міста увічнює парк Вічної Слави, парк Перемоги, в якому насипано Курган безсмертя героїв. До 50-річчя визволення Києва від німецько-фашистських загарбників було створено Пояс бойової слави довжиною 141 км.
На відзнаку світлої пам’яті земляків, які воювали на фронтах війни, споруджені меморіали, насипані кургани Слави, встановлені стели та скульптурні пам’ятники у Тетієві, Фастові, Миронівці, Вишгороді, Яготині, Білій Церкві, Василькові та інших містах і селищах Київщини.
Втіленням пам’яті про героїзм і мужність народу-переможця в роки Великої Вітчизняної війни, про його ратний і трудовий подвиг став Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», зведений у 1981 р. за творчим задумом народного художника СРСР, Героя Соціалістичної Праці Є. Вучетича (скульптори В. Бородай, Ф. Согоян, архітектори В. Єлізаров, С. Стамо, Г. Кислий та інші).
До складу комплексу входить, крім будівлі музею, увінчаного фігурою Вітчизни-матері, чаша «Вогонь Слави», алея міст-героїв, архітектурно-скульптурна композиція «Герої форсування Дніпра», меморіальний парк Слави. Понад 15 тис. експонатів представлено в експозиції 14 залів музею. На мармурових галонах – назви 1152 військових частин і з’єднань, які відзначилися під час визволення Украни і яким присвоєні почесні найменування визволених ними населених пунктів. На білому мармурі зали Слави викарбовані 11655 прізвищ Героїв Радянського Союзу і 201 – Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних Цих звань за ратні і трудові заслуги в роки Великої Вітчизняної війни. Меморіальні дошки і пам’ятні знаки на місцях боїв, бойова техніка і оборонні споруди, меморіали і скромні обеліски на могилах відомих і невідомих воїнів – це пам’ять про одну з найжорстокіших війн XX століття. Вони стали незамінними атрибутами нашого міста, створюючи навколишнє середовище.
Пам’ятником стало і саме місто, відбудова якого розпочалася ще в ході війни. У місті було виведено з ладу 800 підприємств, 200 тисяч киян залишилися без житла. Підірвані мости через Дніпро, центральна магістраль міста була перетворена на руїни.
Відбудова Хрещатика і прилеглих до нього вулиць стала загальнонародною справою. За 6 місяців молоді будівельники, переважно жінки, відпрацювали 130 тис. людино-годин. Поряд з проблемами відбудови житла, громадських і державних приміщень, закладів охорони здоров’я, освіти, культури уряд приділяв увагу відродженню київських парків, садів і бульварів.
Пам’ять про захисників, визволителів містагероя, трудівників Києва увічнена пам’ятками історії та культури, які відіграють вадливу роль у формуванні громадянської позиції молодих людей, готовності до виконання свого обов’язку перед Батьківщиною.
Пам’ятки воєнної історії є безцінним джерелом інформації, в багатьох випадках виступають єдиними свідками минулих подій. Матеріалізуючи минуле, вони єднають в один ланцюг покоління, забезпечуючи наступність традицій. Кожна пам’ятка виступає не лише як свого роду документ, що дозволяє відтворити ті або інші сторони матеріального та духовного буття суспільства, але вже своїм існуванням є незаперечним історичним фактом.
Нам, повоєнному поколінню, важко уявити усі тяготи та біди війни. Важко уявити, як жилось киянам в окупації. Лише зі слів очевидців ми можемо це уявити. І суха статистика, яка стверджує, що в 1941 році в Києві проживало більш як 900 тисяч неселення, а зустріли визволителів менше 180 тисяч…
Дуже шкода, що з кожним роком стає все менше свідків тих подій. Тим ціннішими залишаються їх розповіді, тим яскравіше стають фотографії та кінохроніка військової пори.
Щиро бажаємо усім нам, щоб ніхто ніколи не відчув на собі того, що пройшли кияни за часів війни. Нехай небо завжди буде мирним для наших дітей і онуків! Вічна пам’ять і безмірна вдячність всім тим, хто віддав своє життя за наше мирне сьогодення!..
Залиште відгук