60 років тому Анатолій Кузнєцов відніс до редакцію часопису «Юність» свій документальний роман «Бабин Яр»…
Його не хотіли друкувати, потім сильно скоротили, в такому «обрізаному» вигляді опублікували.
Минали роки, десятиліття… Нема вже тієї совєцької країни, яка нехтувала історією, підлаштовувала її під себе. Вже давно «Бабин Яр» опублікований в авторському варіанті, без кастрації. Сьогодні ми, навіть, можемо читати його українською…
Та чи винесли ми урок з цієї книги?
«Стає лише більше цинізму і жертв,» – пише автор.
Сьогодні ми це бачимо. Сьогодні ми це відчуваємо.
Й винуватий не тільки скажений «сусід», який хоче повернення до володарювання над іншими народами, знову, як і 100, і 300 років тому мотивуючи це «братерством» народів та «загрозою» Заходу.
Винуватий кожен з нас, для кого історія Бабиного Яру починалась і закінчувалась на євреях, на пацієнтах психлікарні, на українських націоналістах, на полонених… Але це – лише частина історії.
«Так і в Росії після усіх досягнень філософії, літератури, пошуків демократії – раптом перемогло варварство і не стало ані філософії, ані демократії, ані культури, один суцільний концтабір.» Це ж не сьогодні написано. Це написано 60 років тому… А ми не читали!
84 роки минає від дня, коли нацисти почали свої звірства у Бабиному Ярі. Давайте прочитаємо Анатолія Кузнєцова хоча б сьогодні!
Бібліотека ім. Ошера Шварцмана запрошує на коротку екскурсію сторінками «Бабиного Яру» у супроводі ілюстрацій з альбому «Голокост»
українського єврейського художника Михайла Туровського.
Залиште відгук