«У добродійності вище за все відображається світло богоподобія»
Феофан Затворник
Протягом всього життя Михайло Дегтерьов керувався словами з «Повчання Володимира Мономаха»: «Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину».
Михайло Парфентійович Дегтерьов віддавав власні засоби, час і енергію тим, хто мав потребу, організовував добродійні товариства. На рахунку Дегтерьова було багато благодійних справ, але його наймасштабнішим і відомим проектом стали його доброчинні заклади – притулок для інвалідів, убогих, непрацездатних, старих людей і дітей віком від народження до 13 років.
26 жовтня 1902 року містечко доброчинних закладів було урочисто освячено на честь його відкриття, але на жаль вже після смерті М.П.Дегтерьова (1898 рік).
З ініціативи громади району було вирішено встановити меморіальний куточок, присвячений життю та доброчинній діяльності Михайла Парфентійовича Дегтерьова. Цей проект не залишив без уваги депутат Київської міської ради Кісільов Ігор Петрович, який надав матеріальну та організаційну допомогу для його реалізації.
Урочисте відкриття експозиції відбулося 27 жовтня в бібліотеці ім. М.Чернишевського ЦБС Шевченківського району м. Києва за адресою: вулиця Дегтярівська, 32 і було приурочене до 185-річчя з дня народження великого доброчинця.
Значну роботу по створенню експозиції та підбору матеріалів провела громадська діячка та читач бібліотеки Гуцул Тетяна Федорівна, яка розповіла слухачам історію про виникнення Дегтерівських доброчинних закладів. Також про життя і добрі справи М.П.Дегтерьова розповів історик, дослідник Київської старовини Кальницький Михайло Борисович. Всі розповіді супроводжувалися показом фотографій із колекцій знавців історії міста Києва.
З упевненістю можна сказати, що Михайло Дегтерьов – Людина з великої літери. А вулиці в нашому районі – велика честь носити його ім’я!
Ведучі заходу змогли розгорнути всю яскраву особистість цієї людини, її діяльність. Михайло Дегтерьов, славний син міста Києва, меценат, став близьким та зрозумілим для всіх присутніх.
Відкриваючи для себе історичні діаманти, подібні вчинку М.Дегтерьова, глибоко відчуваєш, що “добро” – не відгомін минулого, що це – поняття поза часом, яке актуально і понині.
Залиште відгук