Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1932-1933 років все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією.
Під час години-реквієму «В руках, що виростили хліб, не залишили і зернини…» ми прагнули донести до старшокласників страшну правду про цю трагедію, познайомити їх з документами, спогадами, художніми творами, представленими на книжковій виставці «І падав дзвін на цифрі 33».
Ми маємо знати про ті лихоліття, свято берегти їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
А в суботу, 28 листопада, запалімо свічку у вікні, як символ очищення, єднання і пам’яті!
Залиште відгук