Урок українознавства «Хата моя, біла хата» із циклу «Українська світлиця» у бібліотеці імені А. Костецького для дітей

У далекому 1945 році Олександр Довженко писав : «Напишу я слово про хату… Білу, з темною солом’яною стріхою, архітектурну праматір пристановища людського. Бідну і ясну, як добре слово, і просту, ніби створили її не робочі людські руки, а сама природа… Опишу її неповторну зовнішність, привітну і веселу, часом сумну, молоду й стареньку вдовицю, чепурну і убогу, журливу і ніколи не горду… Здається, щезни вона, і спустіє земля, заросте бур’яном, споганіє, і світ стане чорним від голоду і злоби…».

Житло завжди було майже основною частиною побутової культури українського народу. Саме в домі починалося і закінчувалося всяке обрядове дійство, та й саме життя. Дім передавали у спадок, як символ роду, центр родового Всесвіту, це місце, де людина завжди почувається в безпеці. «Головне місце в українській хаті займала піч, до якої завжди ставилися з особливою повагою – як до годувальниці та берегині» – розповідала дітям і дорослим бібліотекарка Оксана Олексіївна на уроці українознавства «Хата моя, біла хата» із циклу «Українська світлиця». І доповнила свою цікаву, насичену історичними фактами розповідь, читанням гостям чудової книжки Катерини Єгорушкиної «Пічка» яку чудово проілюструвала Богдана Бондар.