З нагоди Міжнародного жіночого дня бібліотека ім. М. Костомарова провела показ фільмів про видатних українських жінок,
живописний талант яких визнано у світі.
Долі цих художниць об’єднує те, що важкі часи змусили їх покинути Батьківщину – і боротися за визнання у Європі. І світ уславив живописні таланти українок.
Марія Башкирцева стала першою художницею, чиї картини потрапили до Лувру, а Олександра Екстер була першою жінкою, що голосно заявила про свої знахідки у мистецтві оформлення театру.
Марія Башкирцева
Марія народилась 1858 року у селі Гавронці на Полтавщині, але невдовзі її батьки розлучилися – і мати з донькою вирушили до Європи. Дівчинка виявляла купу різноманітних талантів. Мріяла співати – й успішно пройшла прослуховування у відомого професора Вартеля. У 13 склала собі програму навчання – і у 14 читала Платона в оригіналі. Чудово малювала – і через рік студій у паризькій Академії Жуліана отримала золоту медаль майстерні. Цікавилась природничими науками. І ще вела щоденник французькою, де докладні записи про моду поєднувались з недитячими роздумами.
Юна художниця вільно спілкувалась з визнаними французькими митцями. Її цінували Золя й Франс, вона дискутувала із Жорж Сан і переписувалась із Мопассаном – і письменник був так зацікавлений, що про знайомство. Але на чужині Марія не забувала й «коріння».
Місткиня щиро захоплювалась рідними краями: «За красою саду, парку, споруд Диканька може позмагатися з віллами Боргезе і Доріа в Римі…Дуже шкода, що в світі навіть не підозрюють про існування цього місця». Згодом світові стане чи не менш шкода того, що більшість картин Башкірцевої будуть утрачені під час Другої світової!..
Хвороба забрала Марію у 25 років. Тоді зажурений Мопассан казав, що шлях цієї дівчини він «всіяв би трояндами, знаючи, що він буде таким яскравим і таким коротким!».
Радісна палітра Олександри Екстер
Життя майбутньої зірки авангардного живопису почалося з поїздок. У 1884 році батьки дворічної дівчинки перебралися з Білостока до Сміли. Згодом вони переїхали до Києва, де Ася Григорович закінчила художнє училище, одружилася із адвокатом Миколою Екстером і поринула у світ свіжих художніх ідей .Виставки молодої мисткині та її однодумців на Хрещатику в 1908 та 1914 роках не здобули визнання: публіка ще не розуміла нефігуративного мистецтва. Та Олександра не полишала експериментів.
З 1908 року почалися мандри художниці Європою, які подарували знайомство з Пікассо та іншими уславленими майстрами. Та вона не наслідувала. Навпаки: сама впливала на кубістів, «заразивши» їхнє не надто кольорове мистецтво радісними сплесками фарб, які вважала близькі слов’янам. Олександра цікавилась народним мистецтвом, з артіллю їздила Київщиною та Полтавщиною збирати народну вишивку. Цю любов Олександра Екстер забрала із собою й тоді, коли після революції та смерті чоловіка їй довелося остаточно виїхати за кордон. Акторка Аліса Коонер згадувала: «У її паризькій господі, так само, як у ній самій, впадало в очі своєрідне сполучення європейської культури з українським побутом. З виставками не щастило, і вона розписувала кераміку, робила ляльок…Та кого називали «амазонкою» за сміливість і «Пікассо сценографії» за театральні роботи, померла у паризькому передмісті, не доживши до нинішньої слави.
Залиште відгук