Ми так чекали на цю зустріч, хвилювались, чи не завадить їй щось, бо життя у нас всіх нині таке непередбачуване. Але, на щастя, довгоочікувана подія відбулася, і в неділю, 7 грудня, до бібліотеки завітав Руслан Горовий зі своєю командою, книжками, гарним настроєм і якимось внутрішнім світлом, від якого в читальній залі стало вмить світліше. І на це тепле світло почали сходитись люди, і зрештою їх прийшло понад півсотні…
Для пана Руслана – журналіста, письменника, громадського активіста та волонтера, головного режисера Магнолія-ТВ, автора проєкту «Служба розшуку дітей», співзасновника видавництва «ТаТиШО» – це була вже 142-га «бібліотечна» зустріч з читачами. «Я зустрічаюсь з читачами бібліотек у всіх куточках нашої країни. Адже найбільш проукраїнське життя вирує саме в бібліотеках», – впевнений пан Руслан. А далі ми слухали неймовірні історії про життя, про війну, про волонтерство, про особистий шлях Руслана Горового, про його чудову родину і, звісно, про книжки.
Коли слухаєш Горового, хочеться записати, запам’ятати кожне слово. Ось дві цитати з його розповіді.
«Я закохався в усе українське в Краматорську, на Донбасі. В 95-му році прийняв важливе рішення й перейшов на українську. Саме Донбас зробив з мене українця…»
«Коли можу – я не пишу… Всі мої книжки написані в телефоні, де я роблю якісь записи, – і щось стає віршами, щось піснями, щось прозою, а щось не стає нічим і вмирає разом з черговим телефоном…»
А потім пан Горовий почав читати уривки зі своїх книжок, і всі, здається, відчули дотик магії, – тієї особливої магії, створеної голосом, талантом, мовою, щирими емоціями, самим життям… Ми сміялися, потім плакали, потім знов сміялися, вже крізь сльози. Жодної фальшивої ноти, жодної видуманої історії, все – правда, все – життя як воно є, підсвічене яскравим промінням письменницького дару.
Так, наприклад, збірка «Києве мій», яка вийшла у Видавництво «ТаТиШо» цього року, складається повністю з реальних діалогів, зафіксованих автором з 2017 до середини 2025 року. «Кожне місто звучить по-своєму в певний момент… Ці реальні діалоги подекуди схожі на вигадку, однак лише підкреслюють, що реальність часом несподіваніша за вигадку. Нехай ця книжка стане пам’яткою про киян зразка 2017-2025 років, бо місто – це не самі будинки й вулиці, а люди», – так написав про збірку у передмові Руслан Горовий. Кілька діалогів ви зможете знайти нижче серед фотографій.
Ми скористалися нагодою поповнити фонд бібліотеки книгами Руслана Горового, а також чудовими дитячими віршами та оповіданнями не менш талановитої дружини письменника Людмили Горової. Це саме ті книги, які допомагають буквально «берегти менталку», відчути себе частиною величезної української спільноти, позбутися відчуття самотності, меншовартості та безнадії…
Такий щасливий день ми прожили. Вдячні до неба і назад всій чудовій команді пана Руслана. Звісно, мріємо зустрітися знов. А поки що плануємо відвідати виставу під назвою «Чуваки 2.0» за творами та за участю Руслана Горового, яка відбудеться 13 лютого наступного року. Але – тссс – це лише вам по секрету, бо, звісно ж, всім квитків не вистачить…
Залиште відгук