Майже кожного року наприкінці січня ми збираємось в бібліотеці ім. Ошера Шварцмана для обговорення питань так чи інакше пов’язаних з проблематикою вивченням історії Голокосту в Україні і світі.
Беззмінним спікером цих зустрічей є історик, який Анатолій Подольський – людина, яка вже майже половину свого життя
присвятила вивченню геноциду єврейського народу та поширенню знань про цю трагедію.
Можна почати «з кінця»? Питань до гостя було не так багато, але одне справді цікаве: «Чому й сьогодні в Україні так мало знають про Голокост, про імена та події пов’язані з цим? Чому держава приділяє цій частині української історії так небагато часу й місця?»
«Потрібно багато років, щоб вийти з брехні», – такою була одна з перших тез Анатолія Юхимовича під час зустрічі. А Україні, де панування брехні російщини, совєтщини та знову російщини тривало століттями, де на цій брехні виховувались покоління й покоління людей, сьогодні доводиться підіймати з небуття забуті події та імена, відроджувати знищений пласт культури. Серед всього цього Голокост є хоч і важливою частиною спільної єврейсько-української (чи українсько-єврейської?) історії взаємовідносин та співіснування, але справді – лише частиною. І тут треба дякувати активному громадянському суспільству сучасної України, яке за неможливості країни активно займатись цим питанням, взяло на себе більшу частину проблеми: в Києві та Львові, Білій Церкві та Дрогобичі, Дніпрі та Харкові з’являються вулиці, пам’ятки, пам’ятники та музеї, що розповідають про трагедію. Завдяки таким небайдужим, як доктор Подольський та його колеги з Українського центру вивчення історії Голокосту, проводяться конкурси та впроваджуються освітні програми з вивчення геноцидів, що відбувались на теренах України.
Чому саме «геноцидів», а не тільки Голокосту? Бо поряд с євреями нацисти знищували ромів. А коли Друга світова ще не встигла дійти свого завершення, комуністичний режим взявся за кримських татар, за тих, хто був у полоні чи був відправлений на примусові роботи у Німеччину. А потім совєти займались тим, що викидали цілі групи людей з історії, й замість, наприклад, євреїв та ромів з’являлись «совєтські громадяни»… В такому контексті не можна було згадувати й подвиги Праведників. У людей в ті часи, за словами Анатолія Подольського, виникав «конфлікт пам’яті», коли вдома молодше покоління чуло про трагедії від тих, хто їх бачив, дивом врятувався… А у публічному просторі СРСР було замовчування, викорінення пам’яті про ці події, заборона на належне вшанування невинних жертв.
Чи простіше сьогодні викладати історію Голокосту, інших геноцидів? Анатолій Юхимович наводить такий приклад: «Сьогодні у залах є ті, хто на власному досвіді відчув, що таке бути біженцем, знаходитись під окупацією, зазнавати тортур лише за те, ким ти є і що сповідуєш… Особливо це стосується дітей – вони постійно порівнюють те, що їм розповідають про часи Голокосту, й самі ототожнюють тогочасні події з сучасною рашистською навалою, з тим, що бачать перед очима тут й зараз».
В нашій бібліотечній залі також були цього дня різні люди – члени єврейської громади, вимушені переселенці, ветерани. У кожного своя історія, своя пам’ять, свої відчуття.
Колись Анатолій Кузнєцов у «Бабиному Ярі» написав, як взяв на згадку шматочок золи з цього київського урвища, шо стало одним з найвідоміших у світі символів Голокосту: «Це зола від багатьох людей, у ній все перемішалося – так би мовити, інтернаціональна зола». Такою є й історія України – «інтернаціональною», де етнічні діти-українці вивчають й пишуть про Голокост, а етнічні діти-євреї читають Тараса Шевченка й Ліну Костенко… Де захисники – етнічні українці, євреї, грузини, поляки, татари… всі – разом протистоять агресору. Там, на фронті сьогодні й декілька колег-істориків Анатолія Подольського, працівників УЦВІГ – бажаємо їм найскоріше повернутись до мирного життя та досліджень, які нам так важливі.
А ще запрошуємо до бібліотеки, де у фондах зберігаються майже всі видання Українського центру вивчення історії Голокосту – деякі з них наразі відсутні навіть в УЦВІГ.
Цікавтесь історією своєї країни та вивчайте її разом з нами.
Залиште відгук