Наші мандри по вулицям і провулкам попід валом міста Ярослава, ми вирішили завершити зробивши символічне коло: вулиці Ярославів Вал, Малопідвальна, Софіївська; і цього разу від будинку №17 по Володимирській вулиці до №33 на ній же, а завершити вулицею Ірининською. Цю відстань можна здолати за лічені хвилини, пробігаючи попід старовинними спорудами не піднімаючи голови і думаючи про щоденне. Але ж ми досліднники старовини і час зупиняється, даючи простір уяві. О.Кошиць, видатний український хоровий диригент, композитор і етнограф у 1910-х мешкав у домі 17, а будинок поряд, №19, спорудив у 1914-1916 рр. київський будівельний підрядник Федот Альошин по проекту свого сина Павла Альошина. Дуже дорога нерухомість належала обом.
Поговорили про самого князя Ярослава Мудрого, адже поряд були два монастирі, що повязані з його іменем: Георгіівський, на честь князя і поряд Ірининський, на честь його дружини Інгігерди, дочки шведського короля. І вулиця, по якій рушили далі, пов’язана з її іменем. А ще з ім’ям Сержа Лифаря, що хлопчиком жив у будинку №5 (3 по старій нумерації). Школу №67, що була в будинку №4, закінчив Семен Висоцький, батько майбутнього барда! А у будиночку, що був на розі вулиці Ірининської і Паторжинського Т.Шевченко провів свій останній вечір в Києві разом з друзями: І.Сошенко, М.Чалим, І.Гудовським… Сутінки поглинали силуети будинків, вниз до Михайлівського провулку збігали сходи, все навкруги було загадкове і неймовірно рідне, по-київськи романтичне. Багато дивовижних історій ще ховається у старовинних завулках Києва і ми будемо раді відкривати для себе нові!
Залиште відгук