Українську мову маємо поважати і знати, якщо, звісно, вважаємо себе громадянами нашої чудової країни. Але ж в Україні мешкає понад 100 різних народів і національностей, і майже у кожного є й своя рідна мова, розвиток та вивчення яких гарантується Конституцією. Тож не дивно, що спеціалізована бібліотека єврейської літератури ім. Ошера Шварцмана у Міжнародний день рідної мови звернулась до мовної культури східноєвропейського єврейства – їдиш, та запросила друзів 21 лютого на прямий ефір музичного вечора
«Маме-Лошн – Материнська мова».
Культура їдишкайт та мова їдиш – значний пласт української культури, який був майже втрачений в роки Голокосту, і залишки якого викорчовувались в часи радянської влади, а діячі культури, хто співав, ставив на їдиш вистави чи писав нею книжки, зазнавали утисків. Сьогодні мовою євреїв ашкеназі у світі розмовляє близько 2 мільйонів людей, але, на жаль, переважно в США, Ізраїлі та деяких країнах Європи. В Україні ж, серед небагатьох, хто популяризує культуру Маме-Лошн варто відзначити зусилля Центру юдаїки при Києво-Могилянській академії, таких ентузіастів як, наприклад, діяч єврейської громади Чернігівщини Семен Бельман, гість та один із ведучих нашого вечора, професор, композитор Марко Файнер. І, звісно ж, Міжнародний фестиваль сучасної клезмерської музики та єврейської культури «Київ Клезмер Фест», співзасновники якого – громадська організація «Соціальний капітал», Київська міська єврейська громада та Громада традиційного юдаїзму «Масорет» сприяли провести онлайну «Материнська мова».
Цікаво, що до єврейської культури із задоволенням звертаються у своїй творчості видатні українські артисти і колективи. Так одним із учасників музичної програми став народний артист України Олександр Василенко – пісні «Ферделех-йорн» («Коні-літа») та «Цу мазл» («На щастя») в його репертуарі, здається, ще з середини 90-х років минулого століття. Минулого року в бібліотеці відбулася зустріч із керівниками відомого далеко за межами нашої країни колективу – Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім. Л. М. Ревуцького, де ми обговорювали їх єврейську програму «Лехаймо, або Щоб не плакать, я сміюсь». А вже під час цього ефіру вінком пісень з концерту (більшість з яких двомовні, їдиш-українські) до нас завітав невеличкий «десант» Капелли. Почути їх, хай навіть за допомоги інтернету, було великою насолодою. Другий ведучий вечора, виконавчий директор Київської міської єврейської громади Анатолій Шенгайт намагався хоч трішки познайомити глядачів з історією та смислом цих творів.
Не просто не випадала з вінку зірок, а й прикрасила його пронизливим виконанням «А їдише маме» («Єврейська мама») лауреат чисельних конкурсів і фестивалів, викладач Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського Анастасія Хілько, яка завітала до нас разом із концертмейстером і також викладачем консерваторії Світланою Шараповою.
Хто ж самі наші глядачі? Це друзі бібліотеки та її читачі, кого не можливо сьогодні запросити у гості, але які продовжують уважно слідкувати за діяльністю цього закладу культури хоч би й в онлайні. А ще – дякуємо за підтримку Міжнародному благодійному фонду «Єврейський хесед «Бней Азріель». Завдяки їх зусиллям євреї «золотого віку» з Києва, Житомира, Бердичіва, Харківа та ще з деяких міст і містечок України долучились до ефіру та почули пісні рідною мовою. Одним з тих, хто ще чув їдиш від батьків, хто насолоджувався колисковою єврейською від матері став гість вечора, актор, режисер і діяч єврейської громади Владлен Портніков, який трішки розповів про своє дитинство і ці події.
І щоб ми всі почувалися у своїй країні її дітьми, щоб на теренах України завжди був мир і злагода, організатори побажали усім «Шолом алейхем!» – «Мир вам!», і разом заспівали гімн держави. Звісно ж, на їдиш:
«Нох ніт гешто’рбн Украі’не, рум ун фра’йгайт-волє» – «Ще не вмерла України ні слава ні воля».
Залиште відгук