30 серпня в бібліотеці ім. С. Васильченка для дітей відбулась подорож сторінками історії «Я прагну жити в мирі, Незалежній Україні💛💙»
та майстер-клас «Незалежна пташка в Київському розписі».
Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради.
Україна – країна довгої вікової героїчної боротьби за волю, шлях якої позначений високими степовими могилами та прекрасними її творчими здобутками: піснями, вінками, одягом, вишитими рушниками та картинами. Сьогодні діти дізнались більше інформації про символи України (прапор, герб та гімн), а також про шлях здобуття Незалежності країни.
Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.
Давня легенда розповідає, що на світанку нашої Землі Бог оглядав творіння рук своїх, і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустились Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив Він зі своїми супутниками, – всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що Він став часто сюди навідуватися зі словами: «Рушаймо у край!» Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна».
Так як говориться в легенді, що в нашій країні багато різноманітних пташок, ми вирішили провести і майстер клас, створити свою «Незалежну пташку в Київському розписі». Оскільки одним із найстаріших видів творчості та малюнка вважається розпис по дереву, дітям було підготовано дерев`яні заготовочки пташок, які вони мали розписати використовуючи знакові системи та елементи київського розпису. Перш ніж взятись до роботи, присутніх ознайомили з Київським розписом, з елементами які використовують в роботі, орнаментами (знаковою системою) та значенням кольорів.
Розпис по дереву приносить задоволення, а отриманий результат захоплює всіх оточуючих.
Художній розпис як вид декоративно-ужиткового мистецтва продовжує традиції народної творчості. Це не просто певний візуальний ряд, її суть набагато більша, адже вона ніби ширяє поза часом, поєднуючи творчість десятків поколінь майстрів. Вона органічно пов’язана з Батьківщиною – за місцем свого виникнення у співтоваристві селян (скотарів, землеробів, мисливців).
Художній розпис також вносить деякі акценти в наше життя, нагадуючи про спадкоємність, про Батьківщину, про загальнолюдський обов’язок кожної людини – робити життя навколо себе кращим.
Діти виявили інтерес до теми. Старанно, обдумуючи кожну деталь наносили на папір свої знаки, а потім вже на дерев`яні заготовочки.
Малюючи діти вже знали кому подарують свої роботи. Хтось татові на службу як оберіг, бабусі чи дідусю, дехто для свого дому, а деякі роботи залишили для передачі в ЗСУ.
Висновок: вивчаємо, зберігаємо, розвиваємо наш багатовіковий спадок!
Залиште відгук