Історична година з Володимиром Панченком в Бібліотеці на Дегтярівці

Наша історична зустріч з Володимиром Панченко, що відбулася 30 жовтня, перетворилась на справжню зустріч з поезією, тому що була присвячена Івану Величковському  (1630? — 1701) – українському письменнику, поету, перекладачу, теоретику літератури, священнику.

Він належить до маловідомих українських письменників кінця XVII і початку XVIII ст., але саме він являється яскравим представником стилю бароко в українській поезії. Працював у Чернігові в друкарні Лазаря Барановича, згодом служив  священником у Полтаві. Автор панегіриків, епіграм, курйозних та ліричних віршів релігійного і світського змісту, перекладач, теоретик фігурного віршування. Характерною  ознакою стилю бароко в поезії є надзвичайно гіпертрофований розвиток словесно-декоративного орнаменту: в художньому творі на перше місце висувається форма — вишукані, штучні метафори, несподівані порівняння, ефектні антитези. Запозичені у ренесансу образи античної міфології та історії займають головне місце у створенні барочних форм.

Засоби прикрашення мови, орнамент використовуються надмірно в цю добу; змістові надається другорядного значення. Мета мистецтва за цих часів — вразити читача, зацікавити його несподіваними стилістичними ефектами. Всі ці ознаки зазначеного стилю  ми можемо простежити в творах Величковського — «Lucubratiuncula», «Зегар» і «Млеко». Пане  Володимире запропонував також прослухати вірші Івана Величковського, які покладені на музику і виконані  нашим відомим і сучасним кобзарем, лірником Тарасом Компаніченко в супроводі його старосвітської бандури. Пропонуємо і вам! А поетеса Lana Cavi дуже точно передала особистість І. Величковського в своєму вірші.

°•°    °•°    °•°    °•°    °•°    °•°

В крові у українців стиль модерн

і вишуканість символів бароко

у зверненні до тих важливих тем,

що нас хвилюють щиро і глибОко.

І Величковський мав священний сан

та Господу служив ревно, в любови –

але він був іще й вправний поет,

бо все своє життя кохався в слові.

І як писав! Нанизував слова,

мов бісер у мудроване намисто.

Тепер ми кажемо, що триста літ назад

був Величковський справжнім модерністом!

А в ранній творчости Тичина, і Бажан,

і Семенко, і Драч, і Вінграновськиий

дотримувались стилю і засад,

які закладені Іваном Величковським.ф

Їхня поезія звучить, як і його,

бадьоро, вишукано, по – новому, свіжо.

Які глибокі корені тогО,

що причаровує й захоплює у вІршах!

LANA CAVI

Історична година з Володимиром Панченком в бібліотеці на Дегтярівці