24 листопада в бібліотеці ім. С. Васильченка для дітей відбулась година скорботи «Це були тяжкі години… Скрізь по цілій Україні»
до Дня вшанування пам`яті Голодоморів з учнями 7 класу Спеціалізована школа 139 з поглибленим вивченням математики.
Оговорювались важливі та болючі теми. Чому голодоморів кілька? Які їхні причини та наслідки для української нації? Чи визнає світ голодомори геноцидом українського народу? Коли цей день почав відзначатися на державному рівні? Чому важливо зберігати пам’ять про мільйонні жертви голоду?
Бібліотекарка читальної зали Валентина Валентинівна, зачитала вірш Миколи Сядристого «Покоління», який викарбувано на гранітній плиті Меморіалу пам`яті жертв голодоморів в Україні у ХХ ст., та вірш Дмитра Білоуса «Ти кажеш, не було голодомору?»
Життєствердним фіналом стала розповідь про українців, які пережили Голодомор: Дмитра Білоуса, Василя Барки, Катерини Білокур, Євгенії Мірошніченко, Олеся Гончара та ін.
Козацькому роду нема переводу! Про нашу незнищенність свідчать і увага, прикута до власної історії, і численні «свічки пам`яті» на підвіконнях українських осель.
На зустріч з учнями долучилась і Наталія Степанчук – менеджерка видавництва Дух і Літера та адміністраторка Проєкту Читаймо. Пані Наталія ознайомила присутніх з новою книжкою Марії Правди «Там, де тече Ятрань» присвячена тим, хто не зміг пережити один із найстрашніших радянських злочинів. Але ця історія і про людяність, згуртованість і диво, які допомогли українцям вижити у голодні часи. А ще ця нижка проілюстрована чуттєвими ілюстраціями Людмили Стецькович. Тепер ця книжка є в бібліотеці дякуючи Наталії Степанчук.
Щоб дітям було легше та зрозуміліше сприймати непросту тему Голодомору, пані Наталія підготувала квест. Школярі шукали заховані літери, потім складали слова з назвами рослин, які в ті страшні роки рятували людям життя. Серед них – Лобода та Козелець. Учасники отримали мотивуючі призи – патріотичні наліпки.
Ще хочеться поділитись одним фактом. Під час зустрічі пролунала тривога. Діти швидко попрямували в укриття. Але по закінченню – вони бігли до бібліотеки на продовження уроку. Навіть говорячи про сумні події, на душі стало тепло – бо дітям було цікаво.
Дякуємо за активність та увагу! Дякуємо нашій Наталії Степанчук, яка завжди прагне розповісти дітям про щось цікаве і нове.
Залиште відгук