Україна на державному рівні почала відзначати День захисника саме 14 жовтня у 2014 році. Щорічне державне свято було встановлене Указом Президента України «Про День захисника України» від 14 жовтня 2014-го № 806 на відзначення мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу. З 2021 року цей пам’ятний день офіційно названий Днем захисників і захисниць України.
Цьогоріч Президент України запровадив відзнаку «Хрест бойових заслуг» для відзначення військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань за видатну особисту хоробрість і відвагу або видатний геройський вчинок під час виконання бойового завдання в умовах небезпеки для життя і безпосереднього зіткнення із супротивником; видатні успіхи в управлінні військами під час ведення воєнних дій. Ця державна нагорода візуально та символічно відтворює відзнаку УПА, створену повстанським художником Нілом Хасевичем. Повернення до повстанських традицій не випадкове.
Нині ми продовжуємо ту саму боротьбу, яку вела УПА, – боротьбу за свободу проти того ж ворога – російського імперіалізму. Тоді й зараз ворог – один. У повномасштабній війні, розв’язаній РФ, українці зі зброєю в руках боронять незалежність не лише власної держави, а й країн Європи.
Сьогодні світ знову зіткнувся з режимом, який прагне поділити кордони й прямує до новітнього тоталітаризму, який отримав назву «рашизм». Цей неологізм, що виник від поєднання слів «раша» (від англійського russia) і «фашизм», поки що не належить до наукового та офіційного дискурсів, але його знає кожен українець. Для нас він уособлює беззаперечне зло, яке несе вбивства, руйнування, геноцид.
У бібліотеці ім. С. Васильченка для дітей відкрита книжкова виставка «Відлуння козацької величі» до Дня козацтва
та тематична полиця «За честь! За славу! За народ!» до Дня Захисників і Захисниць,
які ознайомлять вас з історією українського народу, з сучасною літературою та сьогоденням.
Сьогодні багато людей пишуть, пишуть тому, що хочуть вилити свій біль з душі. Пишуть вранці, вдень, вночі, коли приходить Муза, і хочеться творити. Пишуть в години розпачу і смутку, на війні, в лікарні, далеко від домівки, коли холоне серце, завмирає душа від болю і туги… Пишуть, коли закохані – про любов і зраду, про радість і щастя.
Українська література – це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через десятиліття згаданих, через півстоліття надрукованих.
Читайте! Читайте аби знати правду сьогодні і передавати її своїм нащадкам!
Маємо надію на тих, які продовжать історію народу і своїм словом!
Слава Україні!
Залиште відгук