«Я пам’ятаю це! В далекі дні його молодості він мав неймовірно гострий профіль, який згодиться і для карбівець нашого часу. А такі профілі мають великий вплив на добу, хоч вона не завжди про це підозрює». Це слова Івана Драча про поета, мислителя, дисидента і українського політичного в’язня Василя Стуса.
12 січня 2024 р. – День українського політичного в’язня.
Так і буває на українській землі, коли в часи скрути на чолі спротиву злим силам постає найвеличніша зброя – слово. Василь Стус, як і Тарас Шевченко, належать до когорти самопосвячених синів свого народу, натури цілісні, чесні самі з собою. Не йдуть на жодні компроміси навіть, коли «невідомі дні лягають в (їхнє) майбуття».
Так Василь Стус «поглянув у німе вікно, де недоречні ґрати», потрапивши 13 січня 1972 року в слідчий ізолятор Києва, пише:
«Аж ось воно, блаженство самоти
й розкоші спокою – на всю планету.
І стільки сили додалося поету,
І стільки дум, і стільки висоти».
Так починається збірка «Час творчості. Dichtenszeit», осяяна зорею, встромленою у вікно 18.01.1972 року.
Залиште відгук