Наша бібліотека носить ім’я великого українського письменника, педагога, сценариста і перекладача Степана Васильченка. З приводу такої дати 8 січня для читачів молодшого віку бібліотекарі влаштували літературний ранок під назвою « Я народився і жив для добра і любові», а для читачів старшого віку – конкурс «Творець дитячої літератури».
Мета наших заходів – ознайомити учнів з творчістю Степана Васильченка, виховувати почуття любові, взаємоповаги в родині, прищеплювати дітям риси доброти, чуйності, турботливого ставлення до людей.
Степан Васильченко (Степан Васильович Панасенко) народився 8 січня 1879 року в місті Ічні на Чернігівщині в бідній селянській родині. Змалку батракував. Але велика сім’я жила дружно, тут панував культ пісні, читали книги. Батько письменника, який сам був грамотним, намагався будь-що дати освіту дітям.
1886 року хлопець вступає до Ічнянської п’ятирічної школи. Стає кращим учнем, здобуває право залишитися при школі на два роки стипендіатом для підготовки у вчительську семінарію. Готуючись працювати народним вчителем, займається самоосвітою.
У 1895 році Васильченко вступає до Коростишівської вчительської семінарії, де вчиться упродовж трьох років. Продовжує займатися самоосвітою, проймається волелюбними ідеями, пише перші літературні твори. По закінченню навчання (1898) йде вчителювати в с. Потоки на Канівщині. Виявляє педагогічний талант і любов до дітей. Відкриває вечірні класи для дорослих. Бореться за навчання рідною мовою.
Зображуючи своїх героїв, оповідаючи про невеличкі епізоди з їхнього життя, С. Васильченко вкладає у твори всю свою любов до дітей. Письменник наголошує, що навіть до маленьких треба ставитися з повагою, не принижуючи та не ображаючи їх. Кожна людина має докладати всіх зусиль для того, щоб у її родині панувала атмосфера злагоди, взаємодопомоги та поваги. Цінувати та любити свою родину вчать нас твори літератури, споконвічні традиції нашого народу, вчить нас і саме наше життя…
Залиште відгук