Майже сто років тому, 11 серпня 1932 року, зупинилося серце Степана Васильченка ( Панасенка) – українського прозаїка та педагога, на честь якого названа наша бібліотека. Письменник помер від серцевої хвороби та крайнього голодного виснаження ще до шаленої хвилі сталінських репресій проти української інтелігенції, проте на це, безумовно, вплинув і початок Голодомору, і системний радянський тиск на його життя та творчість.
Найстаріша книжка С. Васильченка нашої бібліотеки вийшла 1969 року у видавництві дитячої літератури «Веселка», де ми, до речі, нещодавно були на святі. Свою сучасну назву «Веселка» отримала лише 1964 року, а з часу свого заснування 1934 року у Харкові випустила у світ видань загальним тиражем понад 1 мільярд примірників.
Наша старенька книжечка має свою довгу історію. ЇЇ придбала мама нашої колєжанки в тодішньому 
Артемівську, а нині відомому на весь світ героїчному Бахмуті, де вона кілька десятиліть вчила наймолодших учнів у школі ім. Артема на вулиці ім. Артема із пам’ятником Артему на центральній площі міста – ось така збочена радянська тавтологія. Тепер Бахмут обернено на руїну, колишня вчителька початкових класів перебралася на Київщину, а книжка «Залізні стовпи» – зворушливе оповідання про дитячі роки Тараса Шевченка – потрапила в наші надійні руки, бо де ж їй і місце, як не в бібліотеці з іменем її автора…
Твори С. Васильченка й досі вивчаються в школі та не втрачають своєї актуальності, бо цінні глибоким гуманізмом, чесним зображенням дитинства, розумінням ролі освіти не як нудного обов’язку, а як реального шансу на краще життя та подальший розвиток. Його військові новели та 
оповідання нагадують, що війна приносить кривавий біль і руйнацію, а не романтичну славу, що також перегукується з реаліями сьогодення.
У старшому та молодшому відділах нашої бібліотеки є постійні тематичні полиці з книжками Степана Васильченка. Тут ви зможете ознайомитися з життєвим та творчим шляхом письменника – одного з основоположників української дитячої літератури.
Залиште відгук